Смертна кара в Білорусі
10 березня 2013 р.
Комітет ООН з прав людини та правозахисники називають антигуманною відмову білоруської влади видати тіло Владислава Ковальова, страченого у справі терактів у мінському метро. 14 або 15 березня (точна дата невідома) виповниться рік від дня розстрілу Ковальова. Його мати продовжує боротися за те, аби їй принаймні повідомили, де саме похований її син. "Наближаються роковини убивства хлопців, і я думаю, що за допомогою громадськості нам вдасться повернути тіло Влада. Хотілося б, аби держава прислухалася до думки народу", - сказала Любов Ковальова в інтерв'ю DW.
"Це дуже страшно й боляче"
Зустрічаючись із представниками міжнародних організацій, зарубіжними політиками та правозахисниками, Ковальова закликає їх зробити все, аби Білорусь відмовилася від смертної кари як вищої міри покарання. "Те, що я пережила, що пережив мій син, це дуже страшно і боляче. Не хочеться, аби чиясь мама знову пройшла той шлях, котрий пройшли і я, і матері, дітей яких було страчено до наших хлопців", - говорить жінка.
За її словами, смертна кара неприпустима в державі, де немає справедливого суду. Любов Ковальова упевнена, що такі судові процеси, як у справі її сина або другого фігуранта Дмитра Коновалова, також страченого, проводять для залякування населення, з цією ж метою виносять і розстрільні вироки.
Коли у Білорусі відмінять смертну кару?
"Влада опосередковано вже визнає, що відмінити смертну кару рано чи пізно доведеться", - вважає політолог Юрій Чаусов. Він відзначає, що справа Коновалова і Ковальова привернула увагу широкої громадськості до проблеми смертної кари у країні. "Для білоруського суспільства вже стало очевидним, що Білорусь через наявність смертної кари залишається єдиною країною на континенті, котра не є членом Ради Європи. Суспільство не вважає це нормальним, і держава муситиме погодитися з цією думкою і діяти відповідним чином", - вважає Чаусов. Тепер на часі перехід до розгляду цієї проблеми на рівні Конституційного суду та перемовин білоруської влади з Європою, вважає політолог.
Як відзначив координатор громадської кампанії "Правозахисники за відмову смертної кари" Андрій Полуда, уже у 2012 році у країні не винесли жодного смертного вироку, хоча і стратили трьох раніше засуджених людей, включаючи Коновалова і Ковальова. Правозахисник сподівається, що це були останні розстріли в історії Білорусі.
Відмова без аргументів
Заступник голови правозахисного центру "Весна" Валентин Стефанович говорить, що жодного разу не чув від державних чиновників зрозумілих аргументів, чому тіла розстріляних не видають рідним і навіть місце поховання тримають у таємниці. Таке поводження влади з родичами страчених Комітет ООН з прав людини прирівняв до тортур, відзначив юрист.
29 жовтня 2012 року Комітет визнав факти порушень у справі Владислава Ковальова. Його кримінальну справу суд розглянув у рекордний термін - менше ніж за рік, хоча є приклади, коли подібні справи розглядають десять років і більше. Комітет ООН визнав, що стосовно Владислава застосовували фізичний і психологічний тиск, аби примусити його свідчити проти себе, про що Ковальов заявляв на суді. Проте розслідування за фактом його заяв не проводили.
Після винесення смертного вироку Владислав Ковальов та його захисник подали скаргу до Комітету ООН, той попросив білоруський уряд не виконувати вироку до її розгляду. Проте білоруська влада це прохання проігнорувала.
Від теракту до страти не минуло й року
Унаслідок теракту, здійсненого 11 квітня 2011 року на станції "Жовтнева" мінського метрополітену, загинули 15 людей, ще сотні отримали поранення. Вже через два дні президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що справу розкрито, а злочинців затримано. Обвинуваченими виявилися народжені у Вітебську 25-річні Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов.
30 листопада 2011 року Верховний суд Білорусі визнав Ковальова винним у недонесенні про вибухи у мінському метро, у Вітебську 2005 року, а також під час святкування Дня республіки у Мінську 2008 року. Ці вибухи, за твердженням суду, підготував і здійснив Коновалов, а Ковальов знав про них, проте не повідомив про це правоохоронців. Суд кваліфікував вибухи як теракти і засудив обох фігурантів до смертної кари.