Великий обмін між Україною і РФ: надія і критика з Брюсселя

Обмін полоненими між Україною та Росією привернув до себе значну увагу в країнах ЄС. Президент Європейської Ради Дональд Туск заявив про "почуття полегшення".

Канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) побачила в ньому "обнадійливий знак", а президент Франції Еммануель Макрон зателефонував своєму російському колезі Володимиру Путіну, аби спробувати домовитися про наступний саміт "нормандської четвірки".

Надія поки що лише "на горизонті"

Брюссельські політики, з якими DW вдалося поспілкуватися, хоча і висловлюють радість з приводу того, що багатьом полоненим вдалося повернутися додому, не поспішають говорити про можливість подальших зрушень у врегулюванні конфлікту між Україною та Росією. "Значення обміну полоненими в тому, що це перший слабкий сигнал чогось можливого, що поки що на горизонті", - переконаний Нільс Турвальдс, євродепутат з Фінляндії, член центристської фракції "Оновити Європу". Він нагадує, що в Росії залишається багато українських ув'язнених, зокрема в Криму.

Натомість євродепутатка Сандра Калнієте від Латвії говорить, що вона більш скептична, ніж її колеги-політики на Заході, які говорили про надію, що після обміну поворотний момент у конфлікті може бути близьким. "Я не думаю, що буде якийсь результат, адже досі домовленості, досягнуті в усіх переговорах щодо окупованих територій Грузії або східної України, ігнорувалися Росією", - говорить латвійський політик.

Чи був обмін політично рівнозначним?

Цей обмін Калнієте з фракції Європейської народної партії називає "ще одним прикладом безсоромної політики викручування рук, яку Росія завжди провадить у відносинах зі своїми сусідами".

Вона дуже радіє тому, що українцям вдалося повернутися на батьківщину до своїх родин та близьких. "Але я не вважаю, що цей обмін є рівноцінним", - зазначає Калнієте, яка входить до делегації Європарламенту з асоціації з Україною. Вона пояснює, що 24 полонених з 35-ти є українськими моряками, яких Міжнародний трибунал з морського права так чи інакше зобов'язав Росію звільнити. Інших же 11 політичних в'язнів вона називає невеликою часткою від усіх тих українців, яких утримують в Росії "за сфабрикованими справами".

Про політичну нерівнозначність обміну говорить і Турвальдс. "Якщо ви обмінюєте одну людину на іншу, то тут є певна рівність. Але якщо говорити про політичну ціну обміну, то можна побачити, що цей обмін не був настільки рівним. Це проблема з асиметричними конфліктами", - говорить Турвальдс, який входить до делегації Європарламенту зі співробітництва з Росією.

Проблема видачі свідка у справі MH17

Перед обміном 40 євродепутатів написали листа до президента України Володимира Зеленського з проханням не видавати Росії Володимира Цемаха, колишнього бойовика, якого називають "ключовим" свідком у справі збиття авіалайнера Malaysia Airlines, який виконував рейс MH17 у 2014 році. За твердженням української сторони, видача Цемаха була обов'язковою умовою Москви для обміну.

Влада Нідерландів уже встигла висловити жаль з приводу видачі Цемаха Росії. Утім, Сандра Калнієте, яка була серед 40 підписантів листа, не вважає, що відносини між ЄС і Україною можуть погіршитися через цю видачу.

Зі свого боку, Турвальдс, підпису якого під листом немає, вважає, що уряд Нідерландів розуміє "незручну позицію", в якій перебуває українська влада. "І він (уряд. - Ред.) добре розуміє, що карти, якими доводиться грати керівництву України, не є найсильнішими (...) Тож я би навіть не думав критикувати керівництво України за цей обмін", - каже Турвальдс.

В Україні навіть звучала думка, що видача Цемаха може підірвати єдність у ЄС, внаслідок чого можуть ослабитися санкції, запроваджені проти Росії за підривання нею територіальної цілісності України. У цьому питанні обидва євродепутати одностайні, що такого зв'язку немає. "Через Цемаха?! - дивується Калнієте запитанню. - Ні, я не думаю, що є якийсь зв'язок між Цемахом і санкціями", - відрубує євродепутатка. Вона нагадує, що підстав для перегляду немає, адже Крим досі залишається анексованим, а мінські угоди продовжують порушувати.

Загалом Турвальдс не погоджується з твердженням, що Україна заплатила надто високу ціну за обмін полоненими. "Що вона (Україна. - Ред.) зробила, - це розпочала щось, що у довготривалій перспективі та за найбільш сприятливого розвитку може призвести до здобуття того, що їй потрібно і на що вона заслужила. У політиці комусь треба зробити перший крок", - підсумовує фінський євродепутат. Українське керівництво, за його словами, простір для діалогу відкрило.