Великі ядерні держави подають поганий приклад

Добре, що відбудеться конференція, бо 188 країн-учасниць договору про нерозповсюдження ядерної зброї справді хочуть зробити світ безпечнішим. Якщо ж протягом найближчих тижнів не вдасться виробити загальнообов”язковий документ, відбудеться вихолощення договору і політична довіра до цього документу потихеньку згасне. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року є плодом ”холодної війни”. Найбільшим досягненням цього документу є зобов”язання, які взяли на себе країни, котрі володіють ядерною зброєю, а саме США, Росія, Китай, Великобританія і Франція, про те, що вони повинні рухатися в напрямку до повного ядерного роззброєння. Однак з того часу вимоги в галузі політики безпеки радикально змінилися, - аналізує РАЙНІШЕ ПОСТ.

Газета НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ доходить висновку, що:

Контроль за розповсюдженням ядерної зброї анітрішки не втратив свого значення, змінився лише напрям. Якщо колись головним завданням було збереження балансу на осі захід-схід, то зараз найбільшою загрозою є те, що ядерна зброя масового ураження може потрапити до рук терористів. Або що почнуться ядерні війни у південній Азії чи на Близькому Сході. При цьому великі ядерні держави, котрі у договорі про нерозповсюдження взяли зобов”язання щодо повного роззброєння, подають надзвичайно поганий приклад. США продовжують працювати над мініатюризацією розмірів військової техніки, значно розширюючи таким чином можливість застосування зброї. Росія у своїй новій військовій доктрині, що передбачає право превентивного удару, чітко підкреслила і посилила значення свого ядерного потенціалу. І хоча Москва та Вашингтон переслідують похвальну мету припинення подальшого поширення зброї, однак саме ці країни відповідають за зниження довіри до договору про нерозповсюдження, - стверджує НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна зауважує, що контроль за ядерним озброєнням перебуває нині в глибокій кризі, а його найважливіший інструмент – договір про нерозповсюдження ядерної зброї – потребує термінового ремонту:

Вже перед самим початком конференції країни-учасниці не могли погодити ні перебіг, ні зміст переговорів. Знову Вашингтон стоїть напротивагу решті світу, розробляючи нову небезпечну ядерну зброю. Країни третього світу нагадують про обіцяне їм ядерне роззброєння і наполягають на своєму праві використовувати атомну енергію в мирних цілях. До чого це може призвести, вже засвідчили нові ядерні країни – такі, як Індія, Пакистан та Північна Корея, - читаємо в ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Наостанок пропонуємо послухати кілька коментарів про перші підсумки ”великого розширення” ЄС. Рік тому 1 травня європейська спільнота збільшилася на 10 нових членів. У газеті ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНҐ читаємо:

З погляду міжнародної політики Європейський союз своїм розширенням перейшов до нового виміру. Вже протягом першого року це принесло позитивні наслідки. Участь польського президента Александра Кваснєвського у врегулюванні політичної кризи в Україні під час ”помаранчевої революції” зробила раптом цю тему важливою також для ЄС. У Брюсселі Україна до цього часу повністю розглядалася у сфері впливу Москви. Не в останню чергу розвиток в Україні був пришвидшений через те, що люди бачили перед собою приклад своїх сусідів з Польщі, Угорщини та Словаччини. Однак ЄС має дуже ретельно все перевірити, перш ніж видавати наступним кандидатам, як-от Румунії чи Болгарії, атестат зрілості. Шлях обох країн проходив не так прямо, як це було у випадку минулорічних новачків ЄС. Ці країні мають ще багато завдань перед собою, - наголошує ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН критично відгукується про наслідки розширення ЄС:

ЄС ще досі не ”перетравив” останнього розширення. Зокрема в Німеччині, кордоном якої проходила “залізна завіса” і яка перебуває набагато ближче до країн, чий економічний розвиток був зовсім інакшим, аніж, приміром, в Іспанії чи Великобританії, мають місце перекоси. Однак за такий короткий відтинок часу іншого наслідку марно було й очікувати. ”Старі” європейці не сприймають такого швидкого розширення ЄС. Це швидке розтягування кордонів може підірвати увесь ЄС. Той аванс, котрий отримали Румунія та Болгарія, є симптоматичним прикладом порушення принципів спільноти. Європа має схаменутися. Бо якщо відсутня внутрішня сила, то розмір утворення сам по собі нічого не змінить, - застерігає НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН.

Oгляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук