"Вже давно навіть не смішно"

Послання Януковича: країна крізь "рожеві окуляри"

Myroslava Petsa:
Відчули "позитивний" ефект, одразу захотілося в еміграцію)

Olexander Severyn:
Я відчув, як казали за совка, "глубокоє удовлєтворєніє", угу.

Юрій Сікорський:
Коли греки боролись за 13-ту зарплату, у нас вибивали 7-му.

Vitaliy Kosach:
Йому б гуморески писати.

Бодік Паламарчук:радикаліза
пАкрАшЄня.

Topolska Inna:
Клоунада…

Hanna Sydorenko:
Вже давно навіть не смішно.

Кому вигідно радикалізувати українське суспільство?

Гнат Сивуляк, Стрий:
Менi цiкаво читати, що думають за кордоном про мою Україну. На жаль, нiчого радicного. Хочеться сподiватись, що це тимчасово. Бо люди у нас добрi, вiдкритi, але не байдужi. Хiба колись ми дiлилися на радикалiв, опозицiонерiв, эктремiстiв, жидiв, москалiв? Не заперечую, ходили гуртом на вибори, вiрили казкам про свiтле майбутне. Але якщо маєш доброго сусiда, родину, яка прийде на допомогу, то навiть не думаеш, хто там сидить при владi. Бiльшiсть проблем вирішували самi. Тепер усiх втягнули в полiтику. Пересварилися сусiди, заздрять родичi. Хiба такого життя ми хотiли?

Наталя Лях, Нововолинськ:

Український електорат настiльки наелектризований, що його важче тепер привести в нормальний стан, ніж запалити, як сiрником. Досить необдуманного рiшення чи добре обдуманного слова тим, кому спокiй в державi зовсiм не потрiбний. Емоцii переважають розум. Тож живемо, як зграя павукiв в однiй скринцi. Шкода моiх землякiв.

Чому Україна не дає притулку російським опозиціонерам

Микола Данилюк, Ковель:
Нам свого "болота" вистачає. Лiзуть туди, де їх не чекають. Спочатку хай в своїй державi розберуться, а ми побачимо, що з того вийде. Горланити у нас є кому. Баламутити також. Так що берiть своi валiзи i повертайтеся до Москви. На дорогу можу дати шматок сала.

Новий саркофаг на ЧАЕС

Löscha JomaJo:

ne proshlo i polstoletija))

В Інтернет Асоціації України стурбовані ініціативою від ПР

Yuriy Yasharov:
Чи можливо в Україні цензурувати інтернет? Ні, це не можливо. Тому це і залишається останнім оплотом медіа довіри в усіх його проявах. хіба, що підти шляхом повної заборони інтернет як явища.

Roman Kostyuk:
Можливо, але значно складніше, ніж друковані ЗМІ. ІМХО)

Сікорський:
У нас все можливо. І серед перших "можливих" може виявитись DW й інші нерезиденти, бо інкше немає сенсу.

Автовиробники переживають найгірші часи за останні 30 років

Юрій:
Не варто чекати привабливих знижок на нові машини. Вони їх як фермери апельсини - під каток.

Компенсації пасажирам: якби український Хюндай запізнився в Німеччині...

Тимків:
Їхав Хюндаєм з Харкова до Києва 23 березня, в день великої завірюхи. Запізнилися хвилин на 15.

Віктор Іванович:
Хай Бог милує.

Німці зрозуміли: щастя - не в обсягу ВВП

Богдан :
"Дякувати блаженному Богові, що потрібне зробив нетрудним, а трудне непотрібним" (Г.С. Сковорода).

Юрій:
Причина щастя - Бутан не купує пропан.

Побори в українських школах: де ж "безкоштовна освіта"?

Svetlana Fedotova:
Самі ж і відповідь даєте - "Побори в школах можна зупинити, якщо держава почне виконувати усі свої соціальні зобов'язання, і в першу чергу, забезпечить повне фінансування закладів освіти, переконана Клочко. Те, що залучати кошти батьків навчальні заклади вимушені через недостатність бюджетного фінансування, неодноразово підтверджували і в харківській мерії, і в уряді України." Я взагалі дивуюсь, як ще наша освіта взагалі існує при такому міністрі і при такому ставленні нашої влади до "майбутнього нації", якщо воно, це майбутнє, взагалі нам світить.

Грецькі журналісти страйкують проти закриття держтелерадіокомпанії

Олександр Єфімов:
Там теж купа дармоїдів?! Бояться конкуренції журналюги? Як так - писати не те що скажуть, а те що цікаво?

Дякуємо всім, хто пише на адресу [email protected] та залишає коментарі на facebook.com/dw.ukrainian! Ми намагаємося бути майданчиком для вільного обміну думками та прагнемо подавати такий огляд дописів, який найбільш повною мірою відображає спектр думок. DW залишає за собою право оприлюднювати коментарі мовами оригіналу, але й скорочувати й редагувати листи. Ми не цензуруємо дописи, але й не публікуємо пошту образливого чи екстремістського змісту. Редакція може не поділяти думки окремих авторів і не несе відповідальності за факти, викладені у листах та відгуках читачів.