Трамп визнає Єрусалим столицею Ізраїлю - чим це загрожує?

Сполучені Штати визнають Єрусалим столицею Ізраїлю - усупереч застереженням і спротиву міжнародної спільноти. Президент США Дональд Трамп оголосив про це рішення під час своєї промови в середу, 6 грудня. Трамп доручить Державному департаменту США перенести до Єрусалима американське посольство, яке з 1966 року знаходиться в Тель-Авіві. Однак підготовка до такого кроку забере кілька років.

В арабському світі рішення американського президента наштовхнулося на масивну критику. Адже боротьба за Єрусалим точиться на багатьох рівнях - політичному, культурному, релігійному. Історик і публіцист Саймон Себаг-Монтефіоре у своїй біографії міфічного статусу міста описує Єрусалим як "батьківщину єдиного бога, столицю двох народів, святиню трьох релігій і єдине місто, яке існує як на небі, так і на землі: безпрецедентна краса земного міста - ніщо у порівнянні до пишноти небесного".

Відчайдушна боротьба за місто - як військова, так і боротьба трактувань - ведеться у тому числі й через це. Єрусалим - не лише історичне, а ще й релігійне, а тому в символічному сенсі визначне місто, у тому числі й у XX та XXI століттях.

Унаслідок першої Арабо-ізраїльської війни 1947-1949 років Західний берез річки Йордан і Східний Єрусалим відійшли до Йорданії, а західні райони міста - до Ізраїлю. Під час Шестиденної війни 1967 року Ізраїль відвоював майже повністю заселену палестинцями східну частину міста, а в 1980 році - об'єднав її із заселеними ізраїльтянами західними районами та оголосив своєю неподільною столицею.

З того часу зіткнення через це місто спалахували не раз. Сторони ведуть запеклу боротьбу за святині старого міста - Купол скелі на Храмовій горі з мусульманського боку і Стіну плачу з ізраїльського. І в цій боротьбі не може бути переможця - тріумф однієї сторони означає поразку іншої.

Криваві наслідки однієї прогулянки

Особливо чітко це проявилося під час відвідин ізраїльським прем'єром Аріелем Шароном єрусалимської Храмової гори, яка перебуває під палестинським адмініструванням, у вересні 2000 року. Роком раніше безрезультатно завершилися мирні переговори у Кемп Девіді, які проходили під модеруванням тодішнього президента США Білла Клінтона.

Візиту Шарона вистачило, аби розпалити конфлікт з новою силою - полетіло перше каміння. Згодом заворушення вилилося у другу інтифаду - понад чотирирічне повстання на всіх Палестинських територіях. Релігійні мотиви сплелися з політичними, і відрізнити їх було вже практично неможливо.

У нинішніх дебатах щодо майбутнього статусу Єрусалима, викликаних Дональдом Трампом, ставки також високі. "Тут, звичайно, відіграє роль питання суверенітету над власною - а у випадку палестинців - майбутньою державою", - вважає Александер Бракель (Alexander Brakel), очільник представництва Фонду Конрада Аденауера в Єрусалимі. Він нагадує, що обидві сторони вважають Єрусалим своєю столицею.

Загроза хиткому миру між ізраїльтянами й палестинцями

Своїм рішення щодо перенесення посольства США та визнання Єрусалима столицею Ізраїлю Трамп ризикує поставити під питання хиткий мир між ізраїльтянами і палестинцями. Невідомо, як арабський світ відреагує на цей крок, зазначає Александер Бракель. За його словами, протести кінця липня цього року, викликані запровадженням з боку Ізраїлю обмежень на відвідини Храмової гори після вбивства двох поліцейських, можуть дати уявлення про ймовірні майбутні протести. Водночас експерт не виключає й те, що цього разу спалаху насильства вдасться уникнути - розвиток подій важко передбачити.

Він додає, що Східний Єрусалим для більшості ізраїльтян великої ролі не відіграє - вони все не ступають туди ногою. Статус Східного Єрусалима де-факто не повинен підлягати дискусії, зазначає Бракель. При цьому він додає, що вирішення питання майбутнього статусу Храмової гори і Стіни плачу напевно буде складним і міститиме підводні камені.