Пряники "Газпрому"

Єврокомісія з огляду на агресію Росії проти України вказує на непередбачуваність Москви як партнера і закликає країни ЄС зменшити вразливість від можливого енергетичного тиску. У Брюсселі закликають створити Європейський енергетичний союз. "Це потрібно, аби відновити нашу енергетичну незалежність та безпеку", - заявив, зокрема, 21 травня єврокомісар з питань внутрішньої торгівлі Мішель Барньє, слова якого наводить AFP. Таким чином брюссельський чиновник підтримав нещодавню пропозицію польського прем’єра Дональда Туска, який закликає партнерів по ЄС об'єднатися, аби разом бути сильнішими на переговорах з Росією.

Йдеться про спільні закупівлі палива, а також скоординовану політику розбудови газотранспортної мережі. Туск знає, про що говорить: його уряд докладає значних зусиль, аби зменшити залежність від російського палива. Зокрема, на початку наступного року очікується введення в експлуатацію терміналу з прийняття зрідженого газу на Балтійському морі. Термінал прийматиме газ з Катару. Близький до завершення і аналогічний проект у Литві.

Успіхи "Газпрому", провал ЄС

Утім, шанси на єдину енергетичну політику ЄС наразі вельми примарні, констатують експерти. Адже не всі країни поспішають зменшувати залежність від "Газпрому". Яскравим свідченням цього є успішне просування газогону "Південний потік", який має постачати російський газ до країн ЄС в обхід України. Поки поляки намагаються позбутися залежності від Росії, Угорщина рухається у протилежному напрямку.

14 травня на зустрічі з керівником "Газпрому" Олексієм Міллером прем’єр-міністр країни Віктор Орбан домовився прискорити будівництво угорської ділянки "Південного потоку". Хоча з точки зору енергетичної безпеки доцільність проекту для Будапешта доволі сумнівна, констатувала у розмові з DW Джессіка Джувел з Міжнародного інституту прикладного системного аналізу. "Угорщині не потрібен "Південний потік". Він потрібен окремим людям і компаніям, чиї інтереси стоять за цим проектом", - каже експертка з Відня. Нині Угорщина покриває газом з Росії 87 відсотків своїх потреб.

Йонас Ґретц з Дослідницького центру з питань безпеки у Цюриху вказує на те, що "Газпром" створює своїм партнерам у будівництві "Південного потоку" максимально вигідні умови. "Газпром" фінансує половину витрат на будівництво, а на іншу половину, яку має сплатити, приміром, Угорщина, надає доступний кредит. Для урядів країн-партнерів це зручно: на період будівництва створюються робочі місця, потім уряди наповнюють бюджет платою за транзит", - каже Ґретц. У деяких випадках, зокрема, у Болгарії, певну роль у "просуванні" російського газогону могла відіграти корупція, припускає експерт. Крім того, Софія отримала знижку на російський газ. Крім фінансової, Москва забезпечує Південному потоку" й інформаційну підтримку. Зокрема, на користь будівництва нового газогону, має свідчити і "ненадійність" постачань через Україну. Нині Москва знову лякає Європу можливими перебоями поставок через мільярдну заборгованість Києва за паливо.

Австрійці вирішують питання

Черговим успіхом росіян стало підписання наприкінці квітня меморандуму з австрійським енергетичним концерном OMV про добудову "Південного потоку" до Австрії. Сторони планують почати постачання вже 2017 року. Як повідомляють австрійські ЗМІ, домовленості передувало надання OMV знижки на російський газ. Критику опонентів, які говорять про ризики збільшення енергетичної залежності від Росії, у концерні відкидають. "Європа зазнала провалу з "Набукко" і ми не можемо собі дозволити сидіти, склавши руки", - зазначив в інтерв’ю виданню Der Standard голова правління OMV Гергард Ройсс.

Попри багаторічне лобіювання з боку Євросоюзу, проект "Набукко", який мав транспортувати азербайджанський газ до Австрії, торік був знятий з порядку денного. Головним партнером проекту виступав саме концерн OMV, який інвестував мільйони євро у підготовчі роботи. Після провалу "Набукко" росіянам було не важко "спокусити" австрійців на альтернативний проект – "Південний потік". Адже цей газогін забезпечить австрійцям довгострокове завантаження газорозподільного вузла "Баумґартен", яке було під загрозою через втрату азербайджанського газу.

Про єдину політику нема і мови

"Південний потік", констатують експерти, вкотре довів, що єдиної європейської енергетичної політики немає – є лише інтереси кожної з 27 країн ЄС. Однак у Єврокомісії ще є шанс проявити дієвість – змусити привести угоди щодо "Південного потоку" у відповідність до європейського законодавства. Згідно з так званим "третім енергетичним пакетом", всі газотранспортні потужності на території ЄС мають бути відкритими для використання всіма учасниками ринку. Натомість нинішні контракти, які підписує "Газпром", закріплюють ексклюзивне використання труби російським газовим монополістом. "Якщо Єврокомісія не зможе домогтися перегляду контрактів з "Газпромом", це буде великою поразкою ЄС", - каже Йонас Ґретц. Натомість у разі, якщо "Південний потік" буде відкрито для інших постачальників, це може навіть сприяти зниженню цін на газ на європейському ринку. Адже цим газогоном, крім російського, можна буде доставляти, приміром, румунський газ з відкритих нещодавно великих родовищ у шельфі Чорного моря.

Джессіка Джувел каже, що мінімізувати ризики енергетичного тиску з боку Росії можна навіть не зменшуючи обсяги закупівлі російського палива. "Центральний мандат Єврокомісії полягає у тому, аби створити єдиний європейський енергоринок і поєднати між собою головні газотранспортні потужності Європи", - пояснює вона.

Чим більшою є інтеграція енергоринків та енергетичної інфраструктури ЄС, зауважує експертка, тим меншим є значення переговорів з Росією. Однак належної відповіді на цей виклик, констатує Йонас Ґретц, у ЄС поки немає – поєднуючих газогонів ("інтерконекторів") досі збудовано дуже мало. Більше того, додає експерт, між країнами спільноти замість тіснішої співпраці в енергетичній сфері подекуди виникають конфлікти. Приміром, інвестовані Угорщиною сотні мільйонів євро у газогін до кордону з Хорватією виявилися викинутими на вітер. Адже хорвати відмовилися будувати трубу на своєму боці кордону, яка би забезпечила угорцям доступ до газового терміналу у порту Крк. У Хорватії, яка нещодавно вступила в ЄС, замість солідарності з сусідом по спільноті, вочевидь, взяв гору страх втратити власні позиції на газовому ринку.