Рабин Гольдшмідт - про пам'ять та трагедію Голокосту

У день пам'яті жертв Голокосту голова Ради рабинів Європи (CER) Пінхас Гольдшмідт в інтерв'ю DW згадує про трагедію своєї сім'ї, говорить про необхідність збереження пам'яті загиблих за часів Голокосту та важливість засвоєння історичних уроків.

DW: Пане Гольдшмідт, сім років тому, 27 січня, ми зустрілися з вами біля меморіалу "Аушвіц-Біркенау" на заході, присвяченому звільненню концтабору. Тоді ви сказали, що у цьому таборі загинули понад 40 ваших родичів. Ми стояли на морозі і довго мовчали. Чи може стороння людина співпереживати таку втрату?

Рабин Пінхас Гольдшмідт: Коли йдеться про Голокост, люди завжди хочуть чути цифри: 1,5 мільйона загиблих дітей, шість мільйонів євреїв, убитих внаслідок Голокосту. Усі числа зрештою залишаються абстрактними. Але якщо ви скажете: "Мої прадід і прабабуся загинули в "Аушвіці", їхні брати та сестри, сестри та брати мого діда", - то у жертв з'являться імена та особи. Кожен із загиблих мав своє життя, свої печалі, радощі, мрії. Були молодші люди та старші. І кожне з цих життів раптово обірвалося в машині смерті в Аушвіці.

- Ваші бабуся і дідусь залишилися живими. Вони розповідали, як вони вижили? Про вбитих рідних?

- Бабуся та дідусь по материнській лінії жили у Відні. Але бабуся захворіла на туберкульоз за кілька тижнів до "аншлюсу" (німецький термін, що означає приєднання націонал-соціалістами Австрії до Німеччини в березні 1938 року. - Ред.). Вони поїхали до Швейцарії, в санаторій в горах. Коли вони почули про "аншлюс", вони залишилися у Швейцарії. Це врятувало їм життя.

Мої дідусь та бабуся практично ніколи не говорили про Голокост. Мій дідусь... Я думаю, це була страшна рана в його серці. Власне, він більше ніколи не відкривав цього розділу. Угорські євреї, до яких належала наша родина, були депортовані до "Аущвіца" на початку літа 1944 року і незабаром їх знищили в газових камерах. Точна дата їхньої смерті нам невідома, тому ми завжди поминаємо їх на святі Шавуот (в юдаїзмі - свято дарування Тори - Ред.).

- ...яке відзначається на початку літа.

- Так. І я ніколи не забуду, наскільки схвильованим, враженим був дідусь на поминальній молитві у кожен Шавуот. Тільки тоді я бачив, як він плаче, і чув, як емоційно він говорить про вбитих батьків, братів і сестер.

- Ви пам'ятаєте свій перший візит до "Аушвіца"?

- Я вперше відвідав меморіал "Аушвіц-Біркенау" у 1998 році з моєю дружиною Дарою та американським підприємцем та громадським діячем Рональдом Лаудером. Тоді він зі своїм фондом почав підтримувати збереження меморіалу і взяв мене з собою в цю поїздку. Вона стала дуже емоційною для мене. Побачити гори дитячого взуття у музеї - це був момент, який я ніколи не зможу забути.

- Як у наступних поколіннях вашої сім'ї зберігають пам'ять про тих, хто загинув під час Голокосту?

- Ось лише одна деталь. Мою прабабусю, матір мого діда, звали Маріам Голда. Два роки тому в однієї з наших дочок, яка мешкає у Філадельфії, народилася дівчинка, наша онука. Її звати Маріам Голда. Вона перша в сім'ї, кого назвали на честь моєї прабабці. Тепер у мене є онука, яка носить ім'я моєї прабабусі.

- Кількість тих, хто вижив в "Аушвіці", стрімко скорочується...

- Так, на жаль, останні, хто вижив у Голокост, покидають наш світ. Ми втрачаємо живих свідків цієї жахливої ​​трагедії. Але вони залишаються частиною нашої історії.

- В Ізраїлі кожен школяр хоча б раз відвідує меморіальний комплекс історії Голокосту "Яд Вашем". Вам би хотілося, щоби німецьким школярам більше розповідали про трагедію Голокосту в меморіальних музеях та пам'ятних місцях?

- У будь-якому випадку дуже важливо, щоб те, чому нас навчив Голокост, залишалося актуальним для кожної людини. І щоб нащадки жертв та нащадки злочинців були єдині в одному: цього ніколи більше не має повторитися! При цьому, зрозуміло, що важливим фактором є відвідування місць страждань та загибелі жертв Голокосту (місць пам'яті жертв. - Ред.).

- Що зміниться після того, як не залишиться живих свідків цієї трагедії?

- Велика небезпека полягає в тому, що це просто перетвориться на сухі цифри статистики, як Перша світова війна чи наполеонівські війни. Але це набагато більше. Це щось зовсім інше! Сучасна Європа була побудована на крематоріях "Аушвіца". І саме тому її метою стало більше ніколи не спиратися на ідеї антисемітизму, расової ненависті чи колоніалізму. Нинішня Європа знову переживає політичні потрясіння. Але ми ніколи не повинні забувати про те, що може статися, якщо перестануть дотримуватися фундаментальних цінностей.

- Як одного разу сказав в'язень "Аушвіца", який пережив часи Голокосту, італійський письменник Прімо Леві: "Це вже сталося, і, отже, це може статися знову".

- Так, на жаль, історія може повторитись. І ми сподіваємося і молимося, щоб щось подібне до "Аушвіца" більше ніколи не повторилося. Але нам потрібно виховувати наших дітей відповідним чином, рішучіше відстоювати це "ніколи більше". І треба пам'ятати, що саме мовчання більшості дозволяє меншості зруйнувати світ.

- У Німеччині та Австрії під час пандемії почастішали випадки, коли супротивники вакцинації або обов'язкового носіння масок намагаються проводити паралелі з переслідуванням євреїв. Іноді демонстранти носять на одязі жовті зірки, порівнюючи ситуацію зі становищем у концтаборах. Що ви відчуваєте при цьому?

- Це принижує трагедію та не допоможе людству. Я не хочу коментувати право людей вакцинуватися чи не вакцинуватися. Але використовувати образи та символи Голокосту для привернення уваги - потворна карикатура.

- Як, на вашу думку, мають реагувати на подібні прояви судова система, поліція та політики?

- На жаль, політичний дискурс через соціальні мережі став дуже гучним, різким та екстремальним. Потрібне переосмислення. Усі громадські сили повинні обговорювати ці проблеми більш конструктивно та з повагою. Нам потрібна коаліція тих, хто виступає за повагу у громадянському суспільстві, у релігіях, у політиці. І сигнал має бути чітким: годі, поверніться до гідного діалогу!

Рабин Пінхас Гольдшмідт народився в Цюриху у 1963 році. Він один із найшанованіших у світі рабинів свого покоління. З 1993 року Гольдшмідт є головним рабином Москви. У липні 2011 року його обрали головою Ради рабинів Європи (CER). Пінхас Гольдшмідт бере участь у міжрелігійному діалозі та неодноразово зустрічався з Папою Римським Франциском, їхня остання зустріч відбулася у жовтні 2021 року.