Легенди музики, які роблять усе лівою

Більшість, певно, вважає, що шульги чи ті, хто використовує обидві руки, сьогодні вже не мають жодних проблем із дискримінацією. Зрештою, лівшів уже не перевчають, як раніше, жорстокими методами. А як виглядає ситуація в музиці, де руки разом із вухами є найважливішими знаряддями праці?

Чи існують лише правші та лівші?

Цифри свідчать самі за себе: шульги - це лише 10-12 відсотків людства, інші - правші. Але ця статистика не враховує, що є люди, які однаковою мірою використовують обидві руки. Людина цілком здатна, будучи народженою, приміром, лівшею, навчитися писати правою рукою, як це було у випадку легендарного грандж-музиканта Курта Кобейна. Він, таким чином, належить до категорії тих, хто однаковою мірою використовує обидві руки. Таким людям, зазвичай, байдуже, чи писати лівою, чи правою - виходить однаково.

Чи всесильні ті, хто пише обома руками?

Не обов'язково. Деякі науковці мають про них щонайменше таке ж негативне уявлення, як раніше про шульг. Ще 2006 року одне проведене дослідження за участю 25 тисяч осіб з усього світу показало, що ті, хто пише обома руками, буцімто має гірше просторове уявлення та є більш схильним до легастенії та гіперактивності, ніж люди з чітко вираженою перевагою однієї з рук. Прибічники цієї тези говорять у цьому випадку про "заплутані півкулі мозку". Фактом у цій темі є одне: ситуація з руками й до сьогодні є недостатньо вивченою.

Уміти писати, грати та їсти обома руками - добре?

Що стосується музики, то тут люди, які однаково послуговуються обома руками, мають явні переваги. Дослідження університету Толедо, проведене в 1990-х роках, продемонструвало, що вміти грати обома руками - краще для тих, хто грає на струнних інструментах. У випадку зі скрипкою, віолончеллю чи іншими ліва і права рука, відповідно - права та ліва півкуля мозку, мають тісно координуватися одна з одною. Особливо легко це вдається тим, хто не був усе своє життя правшею ли лівшею.

Багато хто з класичних музикантів навіть починає використовувати обидві руки, лише ступивши на шлях музичної кар'єри. Таких висновків дійшла "Ганноверська музична лабораторія" під час дослідження лівшів серед гравців на струнних інструментах. Науковці, зокрема, з'ясували, що усі без винятку віолончелісти та скрипалі грають на своєму інструменті правою руко, адже інакше в оркестровій ямі стає тісно. Але є й винятки: один із небагатьох класичних скрипалів, який відкрито грає лівою рукою, це норвезький музичний педагог Тер'є Мое Гансен.

Лівші в оркестрі мають підлаштовуватися під більшість?

"Музична лабораторія" розвінчала і цей міф. Звісно, є окремі музиканти, які почуваються обмеженими в діях через тиск колективу оркестру. Але науковці пишуть, що шульги набагато чіткіше грають окремі тони, ніж інші. За довгі роки вони позбавили праву руку природної слабкості після років наполегливих репетицій. З-поміж струнних музикантів 35 відсотків - шульги, навряд чи б стільки лівшів починали займатися грою на скрипці, якщо б вони усе своє життя змушені були б піддаватися тиску з боку правшів. Чому так багато шульг є саме серед певних груп музикантів, незрозуміло досі.

Що роблять лівші, які взагалі не хочуть грати правою?

У випадку з такими інструментами, як фортепіано чи орган їм не пощастило. Адже рідко ці інструменти виробляються у версії, яка призначена суто для шульг. Але що стосується гітар, бас-гітар та скрипок - то тут можна купити відповідно підлаштований варіант інструмента. Через низький попит на них такі інструменти дуже часто є дорогими - а це вже є ознакою непрямої дискримінації. Джимі Хендрікс, найвідоміший гітарист-шульга, сам якось знайшов для себе вихід. Він просто перетягнув струни гітари у зворотному порядку.