Суспільне мовлення

Deutsche Welle: Пані Оксано, як Ви оцінюєте закон про суспільне мовлення, ухвалений Верховною Радою 17 квітня?

Оксана Романюк: Цього закону ми дуже давно чекали. Усі 23 роки незалежності Україна не мала суспільного мовника, який би не залежав ні від влади, ні від олігархів, ні від яких-небудь партій. Який би керувався інтересами громади і яким би керувала незалежна наглядова рада. Сьогодні у нас з'явився шанс, у нас з'явилася база для того, щоб побудувати в Україні незалежного мовника. Для нас це дуже важливий момент.

Суспільне мовлення буде створено на базі суспільних телерадіокомпаній. Перші чотири роки фінансування складатиме 0,2 відсотка від загального фонду бюджету. Потім буде період трансформації, під час якого відбуватиметься вихід уже на диверсифіковану систему фінансування і вихід на підтримку від громадськості.

В умовах інформаційної війни, коли в інформаційному просторі дуже багато маніпуляцій, коли в східних областях люди не довіряють "5 каналу", а в західних - телеканалу "Україна", коли наш медіапростір абсолютно непрозорий, поділений між олігархами й групами інтересів, дуже важливо мати такого незалежного мовника, який би покривав 90 відсотків території України.

Тому що те, що робив "УТ-1" в період революції на Майдані - це було за межами добра й зла. Це була ганьба журналістики. Вони прямо називали людей, які стоять на Майдані, алкоголіками, проститутками, фашистами. Робили з цього приводу цілі марафони. Робили ролики про журналістів, про громадських активістів. Це не журналістика.

Якими мають бути наступні кроки в створенні українського суспільного мовника нині - після ухвалення закону?

Тепер перед нами стоять нові виклики. Це розробка технічних процедур, оскільки треба зрозуміти, як правильно передати на баланс майно. Насправді, така велика кількість людей, яка працює на НТКУ (Національній телерадіокомпанії України. - Ред.) - а це півтори тисячі людей - справді забагато.

Іще один виклик - це формування Наглядової ради. Ми будемо дуже уважно й ретельно стежити за тим, щоб вона була абсолютно незалежною і справді відповідала інтересам суспільства. Зараз ми залучатимемо велику кількість міжнародних експертів для консультацій, аби цей процес проходив максимально правильно, прозоро й відповідно до європейських стандартів. Я думаю, що процес розробки усіх технічних процедур і всіх консультацій триватиме як мінімум найближчі півроку.

Якою, на Вашу думку, має бути доля проекту "Громадське ТБ" у контексті ухвалення закону про суспільне мовлення?

Вони молодці, тому що роблять багато чого на ентузіазмі. Можливо, щось виходить трошки кострубато, але насправді все це робиться дуже щиро й незалежно від будь-яких груп чи ресурсів впливу. Поки що я не можу сказати, як складеться їхня доля.

На мою думку, усе має бути відповідно до законодавства і тих технічних процедур, які будуть прописані. Я не думаю, що ці технічні процедури передбачають, що, ось, давайте віддамо суспільне мовлення "Громадському", тому що у них така назва. Я тільки за те, щоб "Громадське" розвивалося, продовжувало мовлення і запалювало своєю молодістю, енергію та ентузіазмом.

В. о. президента України Олександр Турчинов 17 квітня також підписав закон щодо доступу до публічної інформації. Як Ви оцінюєте цей документ?

Це теж дуже важливо. За цим законом декларації чиновників публікуватимуться в інтернеті. Персональні дані чиновників стали публічними. Робота місцевих рад стала більш відкритою. Тепер громадяни можуть мати безперешкодний доступ до засідань комісій, до різних засідань місцевих рад, до протоколів, висновків цих комісій. Інформація про приватизацію буде доступна в інтернеті. Передбачений навіть штраф за приховування інформацій - до 850 гривень.

Але була у нас і ложка дьогтю. Законопроект про роздержавлення друкованих ЗМІ Верховна Рада провалила. Він теж стояв у другому читанні, і за ним теж стояла колосальна робота медіаекспертів, юристів та журналістів. Мова йде про "районки", які за кошти держбюджету оспівували владу. Цей закон передбачав процес їхньої трансформації у реальні ЗМІ. Тепер перед нами стоїть виклик розробити новий закон, ще раз його подати і так далі.

І ще один виклик, на якому ми будемо концентрувати наші зусилля - добитися прозорості медіавласності. Щоб ми знали, які олігархи, які медіавласники стоять за тим чи іншим ЗМІ. Медіаринок у нас монополізований. Існують крупні медіахолдинги, які належать одному власнику, - і ми не можемо цього довести. У результаті відбувається монополізація ринку реклами. Через це ЗМІ не можуть нормально на ній заробляти. Ми сподіваємося, що досягнення прозорості медіавласності потягне за собою і антимонопольні дії.

І, звісно, хотілося би досягти запровадження такої норми, яка би змушувала чиновників відмовлятися від своєї медіавласності як від ресурсів впливу. У минулому році була ситуація, коли глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін начебто придбав 20 відсотків акцій телеканалу "Інтер". У цивілізований країні це викликало би купу запитань. Але у нас усе впиралося у те, що ми не могли довести, що він справді це зробив.