Майкл Карпентер про напруження в Азовському морі

За часів адміністрації Барака Обами Майкл Карпентер був помічником міністра оборони США щодо Росії, України та регіону Євразії. Зараз він обіймає посаду директора аналітичного Центру Байдена при Пенсільванському університеті. DW попросила аналітика оцінити розвиток ситуації довкола Азовського моря. 

DW: Пане Карпентер, як ви розцінюєте рішення Києва відправити через Керченську протоку два військові кораблі для підсилення угруповання в Азовському морі?

Майкл Карпентер: Мені важко однозначно оцінити військовий бік такого кроку. Для цього потрібно більше знати про плани Києва щодо цих кораблів у Азовському морі та конкретні завдання, які перед ними ставили під час цього маневру. Втім, у будь-якому випадку, Києву краще мати військову присутність у цьому регіоні, ніж її не мати. Тому на перший погляд це виглядає доречним.

Російські ЗМІ вже назвали це "провокацією" з боку України з метою відстежити реакцію Росії. Наскільки доречною виглядає така оцінка?

Я б не назвав це провокацією. Українські кораблі мають повне право на такий маневр. І вкрай важливо було показати, що вони можуть безперешкодно цим правом скористатися. Тому це точно не провокація.

Під час цього переходу кораблі ВМС України супроводжували російські військові судна. Це могло призвести до зіткнення під приводом захисту Керченського мосту чи протоки?

Перш за все, варто зазначити, що йдеться не лише про захист протоки. Не варто забувати, що територія по одну з її сторін була окупована Росією. По-друге, дії РФ поблизу протоки та в Азовському морі з блокування українських портів - це елемент гібридного ведення війни з метою завдати Україні економічних збитків. Ці зусилля є очевидними. А щодо приводу для більш масштабної війни, якщо Росія його потребуватиме, вона його знайде. 

Окрім двох кораблів, що пройшли через Керченську протоку, Україна перекинула до Азовського моря ще два бронекатери. Чи достатньо усіх цих зусиль, аби створити ефект відлякування для Росії у цьому морі?

Українська присутність в Азовському морі занадто мала, аби когось відлякати. Порівнювати українське угруповання із силами, які є у РФ в цьому регіоні, вкрай важко. Українські військові не мають есмінців, протикорабельних ракет та багато іншого, щоб дозволяло говорити про рівність можливостей. Втім, як я вже казав, навіть така присутність є набагато кращою, ніж жодної. І Україна має нарощувати свої можливості.

Два американські катери типу "Айленд" найближчим часом мають прибути до України зі США. Чи це передвісник того, що незабаром український флот отримає більшу допомогу від Вашингтона?

Це можливо, хоча моє спілкування із колегами у Пентагоні свідчить, що далекосяжних планів у США щодо цього питання наразі немає. Та, на мою думку, ми мали б вже давно робити це, і "Айленди" - далеко не найкращий варіант допомоги у цій сфері. Втім і надання більших кораблів, наприклад есмінців, навряд чи буде потрібним Україні, враховуючи той факт, що вони дорогі в обслуговуванні та утриманні, а Росія має значну чисельну перевагу у Чорному морі. Мені здається, що треба підходити нестандартно, і Київ міг би зробити ставку на більший за кількістю флот, але менших за розміром кораблів із протикорабельними ракетами. Він міг би бути оптимальним варіантом. Втім, перш ніж переходити до конкретних кроків, варто мати стратегію дій, аби допомога і інвестиції у флот були не марними.

За проходом кораблів ВМС України через Керченську протоку стежив американський літак-розвідник. Деякі українські аналітики побачили у цьому ознаку того, що цей маневр був попередньо узгоджений Києвом із західними союзниками. Як ви розцінюєте таке припущення?

Між Україною та США подібне співробітництво відбувається на постійній основі. Зокрема західні військові не лише навчають українських колег, але також діляться певними розвідувальними даними щодо дій Росії на українській території та поблизу неї. Це дає можливість Києву краще оцінювати ситуацію на місці. 

Міністр оборони Великобританії Гейвін Вільямсон пообіцяв направити в Україну підрозділи морської піхоти та посилити присутність Королівського флоту у Чорному морі. Цей крок можна розглядати як відповідь на отруєння Скрипалів у Солсбері?

Я б не розглядав це як відповідь на те, що відбулося у Солсбері. Великобританія завжди була одним із найпалкіших союзників України і залишається такою. Лондон надає значну військову підтримку Києву, наприклад, у навчанні сил спеціального призначення, які довели свою надзвичайну важливість в умовах гібридного конфлікту. Тому поява британських морських піхотинців у контексті посилення загрози з моря також буде цілком логічною.

Чи є шанс, що російська блокада портів України в Азовському морі призведе до нових західних санкцій проти Москви?

Це, авжеж, можливо, але дуже залежить від того, як будуть розвиватися події на місці. Варто розуміти, що зараз ситуація не сприяє такому сценарію. [Президент США Дональд] Трамп не дуже схильний накладати нові санкції попри те, що у його безпековій команді є прихильники посилення тиску на Росію. У Європі також є низка країн, як Італія та Угорщина, які скептично ставляться до санкційної політики, спрямованої проти Москви.