«Зелений тариф»: прогресивно, але заплутано

Впровадження 2009 року «зеленого» тарифу для виробників електроенергії з альтернативних джерел однозначно сприйнялося як значний крок уперед у питанні підтримки державою екологічної енергетики. Згідно з законом, у всіх підприємств, що підпадають під законодавче визначення виробників електроенергії з альтернативних джерел, ринок має гарантовано купити 100% виробленої ними енергії за фіксованим тарифом, пояснює голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Сергій Єрмілов. «Тут є гарантія продажу для виробника. Тут є зафіксована вартість, яка забезпечує відповідну рентабельність і окупність інвестицій. І ще цей тариф прив‘язаний до твердої валюти – євро. Тому якщо іноземна компанія вкладає кошти, інвестиції у виробництво електроенергії за «зеленим» тарифом, то держава таким чином гарантує повернення цих коштів і їхній захист», - зауважує Єрмілов.

Переважно гідроелектростанції

На сьогодні в Україні, згідно з переліком Нацкомісії регулювання електроенергетики, «залений тариф» вже використовують 53 міні-електростанції. Для кожної з них державним регулятором встановлено свій тариф, залежно від джерела енергії. Та «джерельного розмаїття» в цьому переліку спостерігати не доводиться. Більшість зазначених у ньому підприємств виробляють електрику на малих гідроелектростанціях, ще п‘ять компаній переробляють у струм енергію вітру. І лише одна компанія використовує енергію біомаси – її станція працює на лушпинні соняшника.

Та наявний перелік – ще не всі, хто хотів користуватися державними пільгами, стверджують в Німецько-українському аграрному діалозі. Фахівці цієї організації дослідили ефективність використання біогазу з тваринного посліду для виробництва електрики і стверджують, що охочі вкладати в такий бізнес гроші в Україні є. Однак із отриманням права продавати енергію за «зеленим тарифом» у цьому випадку виникають проблеми.

Потрібні поправки до закону

За словами аналітика Катерини Куценко, виною тому розмитість визначень біомаси в самому новому законі. Зокрема, у документі сказано, що «біомасою є продукти, що складаються повністю або частково з речовин рослинного походження». Через таку «розмитість» визначення, каже Куценко, регулятор побоюється визнавати біомасою коров‘ячий чи свинячий послід, походження якого визначити однозначно важко.

«Але навіть 10% рослинності, які у цьому гної є, вже підпадають під визначення слова «частково». Тому я не зовсім розумію проблеми», - каже вона. Але якщо така плутанина вже виникає, найлегше внести поправку до закону, аби вказати на можливе тваринне походження біомаси, вважає Куценко. Вона впевнена, що це не так важко, як здається, адже навіть перші зміни в законодавство стосовно «зеленого» тарифу приймалися двічі – зі значними поправками й уточненнями. Тож, мовляв, і втретє внести невелику поправку в документ мало б бути не так важко.

Автор: Данило Білик

Редактор: Євген Тейзе