Бельгія почасти теж винна
Уже упродовж місяців нам відомо, що терористи живуть у брюссельському районі Моленбек-Сен-Жан, а також в комунах Андерлехт чи Схарбек, що теж вважаються столичними. Так само відомо, що ті, хто виготовив бомби, та терористи-смертники могли переховуватися в інших бельгійських містах. Ми також знаємо і те, що брюссельська поліція підпорядкована шістьом відомствам, які не дуже добре ладнають між собою. Крім того, відділ антитерористичних розслідувань нараховує лише 750 посад, з яких 150 взагалі не зайняті. Організаційних хаос, який породжує розподіл країни на Фландрію та Валлонію, теж досить добре описаний.
Цілковито запобігти теророві неможливо
Дійсно, якби спецслужби вели краще спостереження, а органи поліції ефективніше проводили б розслідування та в Європі було б більше співпраці, то когось з цих масових вбивць, тобто терористів, мабуть, змогли б заарештувати раніше. Але гарантувати виявлення та арешт усіх членів настільки розгалуженої терористичної мережі могла б лише всюдисуща тотальна поліцейська держава, що стежить за кожним. Хоча якщо поглянути, приміром, на Туреччину чи Росію, то розумієш неслушність такого аргументу, адже теракти скоюють і в автократичних державах з роздутим апаратом органів безпеки, а не лише у відкритих західних суспільствах.
Тож, коли ізраїльський міністр, що відає сектором безпеки, закидає бельгійцям, що ті переймаються лише шоколадом та насолодою життям, замість того, щоб зосередитися на власній безпеці, нічого, крім сміху та кепкування це не викликає. Приклад його до зубів озброєної країни, врешті, доводить, що індивідуальне насильство навряд чи вдасться попередити. Заяви польської прем'єрки Беати Шидло, яка доходить висновку, що її країна не зможе приймати біженців з Сирії через теракти в Брюсселі, звучать так само розумово несамовито. Брюссельські терористи - переважно громадяни Бельгії, чиї батьки-іммігранти десятки років тому переїхали до цієї європейської країни. Тож терористи вже роками живуть серед нас.
Більше жодної толерантності насильству у тозі ісламу
Нарікання на високий рівень безробіття серед молоді та соціальну відчуженість - не відповідь на питання про причини насильства. До виготовлення начинених цвяхами бомб терористів підштовхує не бідність, а сповнена ненависті ідеологія антизахідної, насильницької форми ісламу. А вона вже упродовж десятиліть без проблем поширюється у Бельгії, і започаткував її салафізм саудівського розливу, який проповідують у багатьох бельгійських мечетях.
У населеній переважно католиками Бельгії вже давно панує гасло, що мусульманам треба дозволити в цій країні почуватися як вдома. Це призвело до того, що проповідники ненависницьких вчень змогли без особливих проблем поширювати тут свої отруйні ідеї. Як наслідок виникло паралельне суспільство, де ненависть до вільного західного суспільства стала ідеєю, що об'єднує, і члени якого налаштувалися проти держави й щільно згуртувалися. Тут і знаходяться прихильники терору, які допомагали терористам переховуватися від усіх.
Боротьба з проповідниками ненависті
Тепер у Бельгії та скрізь там, де є численне населення мусульман, слід покласти край хибній толерантності, а саме нерішучості активно займатися окремими аспектами ісламу та спостерігати за релігійним поклонінням. Досі на це ніхто не наважувався через політичну обережність, але саме зараз треба починати. До цього належить ціла низка заходів, починаючи з контролю за мечетями та стратегіями проти радикалізації у в'язницях до безпосереднього карного переслідування кожного, хто боровся в лавах "Ісламської держави" на Близькому Сході та повернувся до Європи.
Усе це - політично суперечливі та складні завдання. Але це - єдина можливість, щось протиставити цьому терору. "Богові не потрібні вбивці", - влучно написано в коментарі однієї з німецьких газет. Це - те гасло, яке миролюбні мусульмани самі поширюють у своїх лавах, і яке бельгійському уряду слід зробити програмою.