Тереза Мей була так переконана в правильності своїх дій. Вона хотіла мандату від народу, аби сформувати сильний уряд та, якщо доведеться, повести країну за жорстким сценарієм виходу з Євросоюзу. Слова "сильний і стабільний" стали мантрою її передвиборчої кампанії. Але в підсумку вона лише сама спровокувала власний крах. Британські виборці показали Мей середній палець і занурили країну в глибоку політичну кризу.
Чи хтось пам'ятає ще пихатих торі, які перед цими виборами мріяли про абсолютну більшість із перевагою в 150 чи навіть 200 голосів? І пророкували абсолютний крах опозиційної Лейбористської партії? У черговий раз результат виборів продемонстрував, що всі опитування були коту під хвіст і виборці мали інші уявлення. Вони не дають заганяти себе у загальновідомі шаблони та без проблем змінюють політичні симпатії.
Самовбивча виборча кампанія
Це була, певно, найгірша кампанія британського політика за останні десятиліття. Тереза Мей поводилася з виборцями як з неповнолітніми дітьми, за яких можна визначати їхнє майбутнє. Вона відмовилася від відкритих дебатів із суперниками, уникала зустрічей із виборцями та вічно повторювала ті самі заїжджені загальні слова і фрази, відповідаючи на будь-яке запитання. За те, що вона, наче робот, постійно повторювала порожні гасла, люди навіть прозвали її "мейбот" (Мей плюс робот - Ред.).
За останні тижні британці раптом побачили прем'єрку, яка вийшла зі своєї захищеної зони комфорту. Оточена лише невеличкою групкою довірених осіб, вона виглядала відчужено, не довіряючи нікому та не здатна слухати. Вона виглядала зачерствілою, зверхньою та такою, що не розуміє проблем, які по-справжньому турбують людей. А це освіта, медична система та фінансування догляду за літніми людьми. Її пропозиція конфісковувати майно старших людей, яким потрібен догляд, який саркастично прозвали "податком на недоумство", а потім - кардинальний розворот у цьому питанні, завдали Мей надзвичайної шкоди. Як можна виступити з такою настільки абсурдною пропозицією під час виборчої кампанії, просто незбагненно. Це треба просто мати схильність до самознищення.
Очільник лейбористів виявився кращим за свій імідж
На відміну від Мей Джеремі Корбін провів куди кращу кампанію, ніж від нього очікували. Його виступи у парламенті у минулому часто виглядали незграбними, натомсіть під час зустрічей із виборцями, під час ток-шоу та під час виборчих виступів по всій країні йому вдалося набути емоційної тяглової сили. Люди побачили в Корбіні близького до людей політика, переконаного у своїй політичній програмі, який горить своєю справою. З політика, якого навіть у власних партійних лавах називали нездатним для ролі прем'єра, Корбін раптом перетворився на політика-переможця. Допомогли лейбористам при цьому голоси молоді. Вони спостерігали за добре продуманою кампанією лейбористів в інтернеті та створили в Сполученому Королівстві такий собі "ефект Берні Сандерса" (головного конкурента Гілларі Клінтон у боротьбі за кандидатуру від Демократичної партії на виборах президента США 2016 року - Ред.). Адже як і в Сполучених Штатах, значна частка молодих людей у Великобританії проголосувала за лівих політиків, на чиї соціальні обіцянки вони покладають надію.
Ці вибори продемонстрували, що Великобританія глибоко розділена: між північчю та півднем, містом та селом, молодими і багатими, "брексітерами" та друзями Європи. Усі вони роблять свій політичний вибір за власними критеріями. Такі поняття, як відданість, регіональні традиції та соціальні прив'язки до певних політичних сил у Великобританії вже в минулому.
Найкатастрофічніше, що можна було уявити
Та проблема в тому, що британська політична система просто не пристосована до таких політичних розкладів. В інших країнах зараз би розпочалися спроби створити коаліцію, у Великобританії ж парламент без більшості - це глухий кут. Консерватори як партія з відносною більшістю голосів, у принципі, можуть сформувати зараз уряд меншості. Але наскільки здатним до вольових рішень він буде під час перемовин з Брюсселем щодо виходу Великобританії з ЄС, які ось-ось мають розпочатися? Навіть дату їхнього початку тепер, певно, доведеться переносити, поки буде сформовано взагалі хоч якийсь уряд.
Це найбільша політична катастрофа для Консервативної партії, яку тільки можна було собі уявити. До неї впевнено привела себе і свою партію Тереза Мей. Наслідок - абсолютна протилежність "сильному й стабільному". Ситуація - хаос, майбутнє - невизначене. Це другий катастрофічний прорахунок глави британського уряду після Девіда Кемерона з його референдумом щодо Brexit. Що далі, Великобританіє? Людям в Європі лишається хіба що взятися за голову.