"Слуга народу" - так називає себе партія українського президента. Вже у назві закладена програма: Володимир Зеленський і його партія хочуть слугувати українському народові. Але, коли йдеться про Дональда Трампа, то Зеленський, здається, мусить і хоче довести, що він готовий служити й президентові США. Мабуть, украдливість - саме той термін, який влучно й водночас у рамках норм пристойності описує оті вкрай улесливі, націлені на беззастережну співпрацю слова Зеленського.
Читання протоколу телефонної розмови Трампа й Зеленського, цієї спочатку конфіденційної бесіди обох політиків, яку вони провели 25 липня 2019 року, проливає світло на багато що. Записи стали відкритими для всіх після того, як Трамп через цей дзвінок опинився у себе на батьківщині під таким потужним тиском, що сам розпорядився оприлюднити документ. Тож тепер можна прочитати, як президент США справді наполегливо тисне на свого українського колегу. При цьому насамперед ідеться зовсім не про інтереси США, а про компромат на можливого головного суперника Трампа у майбутній американській передвиборній кампанії - демократа й колишнього віцепрезидента США Джо Байдена.
Підтакування Зеленського Трампу
І як відреагував Зеленський? Він буквально підтакує Трампу, робить один комплімент за іншим й навіть називає свого співрозмовника "великим учителем". З готовністю він відповідає на бажання Трампа. Слуга українського народу перетворюється на слугу американського президента і таким чином робить свою країну м'ячем в американській внутрішній політиці.
Звісно, в політиці завжди йдеться про інтереси. Але проблема Зеленського полягає в тому, що, спілкуючись з Трампом, він майже не говорив про проблеми своєї країни. Передусім він хотів постати чемним хлопчиком. Він практично не висловлював політичних бажань, так начебто його країна й не має таких потреб. Він не скористувався цією нагодою ні задля того, аби закликати США до економічних інвестицій в свою країну, що потерпає від криз, ані задля заклику підтримати його наміри щодо масштабних реформ, які він пообіцяв українцям.
Пліткування по телефону
Зеленський схвально відгукнувся про санкції США проти Росії, а також про американську військову допомогу для Збройних сил України. Однак він не згадав можливу підтримку США в разі дипломатичного вирішення конфлікту з Росією, попри те, що багато хто в Україні вітав би саме це. Він також не промовив жодного слова щодо своїх намірів покласти край війні на Донбасі, хоч це має бути головним завданням його президентства й тут підтримка США йому аж ніяк не завадила б.
Однак, здається, все це не було настільки важливим, коли в липні цього року Зеленський таки отримав нагоду порозмовляти з "містером президентом", який і досі ще жодного разу не приймав його в себе в Білому домі й з яким він навіть тепер зумів провести лише коротку зустріч на полях Генеральної асамблеї ООН. Попри це, обидва продемонстрували таку єдність поглядів щодо того, якими важливими для України є США, а також якою начебто недостатньою є допомога ЄС для України і насамперед допомога з боку Анґели Меркель (Angela Merkel).
Виходить, що телефонна розмова для Трамп та Зеленського стала ще й нагодою пліткувати про німецьку канцлерку та президента Франції Еммануеля Макрона. Й лише після того Трамп перейшов до справи. До тої справи, що його хвилювала. Кілька разів і з неабияким завзяттям він спонукав Зеленського роздобути матеріали про сина Джо Байдена, котрий буцім виявився вплутаним у суперечливі оборудки енергокомпаній в Україні.
Два президенти й можливий імпічмент
Трамп говорив не загалом про досить поширену в Україні корупцію та непрозорий непотизм. Він однозначно вимагав проведення розслідування проти сина Байдена, котрий за президентства Петра Порошенка входив до керівництва однієї з непрозорих українських енергетичних компаній. І підтримувати в цьому Україну мають не американські органи юстиції, а саме особистий адвокат Трампа. Не менше значущою виявилася й та обставина, що саме в той час, коли проводилася ця телефонна розмова, Трамп фактично тимчасового призупинив надання України військової допомоги. Утім, про це обидва по телефону не згадували.
Попри це залишаються підозри, що Трамп тиснув на іноземного лідера. І той підігравав Трампу, тому що по-іншому не міг і не хотів. Адже залежність України від США дуже велика. Тож не дивно, що члени Демократичної партії вбачають у цьому достатню підставу для ініціювання процедури імпічменту проти президента Сполучених Штатів.
І саме Зеленський, чия партія нещодавно потурбувалася про те, щоб в Україні за зразком США став можливим імпічмент президента, тепер зумів своєю політикою украдливості щодо Трампа дати більше шансів для процедури імпічменту в Вашингтоні.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.