Анґелі Меркель - 60

Анґела Меркель - лідерка всієї Європи? Ще кілька років тому уявити це було доволі важко. Адже на самому початку її, нині вже майже дев´ятирічного, перебування на посаді канцлерки ФРН, у ЗМІ часто лунало питання, чи здатна взагалі німкеня зі Сходу країни, яка не має підтримки якої-небудь сильної федеральної землі, обіймати посаду глави уряду Німеччини.

Однак німецький режиссер Роланд Еммеріх, який знімає в Голівуді, вірив у Меркель із самого початку: в його блокбастері "2012", знятому у 2008-2009 роках, людству довелося рятуватися від глобальної катастрофи на сучасних ковчегах. Одним із суден, яке символізувало Європу, командувала Меркель, яка з капітанського містка давала розпорядження від імені інших держав. Це був доволі сміливий пасаж у сценарії, оскільки в той момент було невідомо, чи вдасться Меркель виграти вибори до Бундестагу 2009 року.

Однак прогноз Еммеріха справдився: Меркель стала провідним політиком Європи. Більше того, у травні поточного року американський журнал Forbes учетверте поспіль визнав її "найвпливовішою жінкою світу". Ще один американський журнал, Times, уже вшосте вніс Меркель до переліку ста найвпливовіших людей планети.

Взірцева Меркель

Але такий міжнародний успіх був би неможливим, якби Анґела Меркель не мала визнання в самій Німеччині. Виявляється воно у високій репутації канцлерки серед співгромадян протягом багатьох років: Меркель, як і раніше, очолює список найпопулярніших німецьких політиків, який складає тижневик Der Spiegel.

Чимало представників молодого покоління, причому зовсім необов´язково члени або прихильники очолюваного Меркель Християнсько-демократичного союзу (ХДС), називають її своїм взірцем. У відповідь на питання "чому?" часто можна почути: тому, що Меркель поводиться дуже природно, вона, незважаючи на величезну владу, майже не змінилася. Вона така, яка є: іноді занадто суха, церемонна, рідко дає волю емоціям та постійно зосереджена на справі, тобто не працює на публіку.

Навіть зовні канцлерка залишається прикладом стабільності: свій стиль одягу та зачіску вона змінює вкрай обережно. Для німців Меркель виявилася своєрідним лоцманом, який вів країну надійним шляхом у кризові роки. Тим паче, що головною тезою Меркель стало запевнення в тому, що після кризи справи в Німеччині будуть кращими, ніж до неї. Економічний план канцлерки призвів до бажаних підсумків: рівень безробіття в країні низький, показник зростання економіки - хороший.

Анґела Меркель керує Німеччиною вже третій термін поспіль. Вона залишається безперечною лідеркою у власній партії, яку протягом останніх років змогла повністю переформатувати під себе. Щоправда, питання про те, хто здатний замінити її на посаді глави ХДС, залишається відкритим, оскільки зримих кандидатів у спадкоємці в Меркель поки немає. Претенденткою на цю роль називають міністерку оборони ФРН Урсулу фон дер Ляєн, але в ХДС до її персони ставляться неоднозначно. Тож Німеччина з Анґелою Меркель на чолі уряду стала для багатьох звичним явищем.

З "важкої дитини" - у відмінники

Канцлерка Меркель, яка отримала в молодості освіту фізика, розширювала свій вплив поступово, крок за кроком. Після того, як ФРН майже повністю подолала фінансово-економічну кризу, Меркель вдалося стати головною дійовою особою і на європейській політичній сцені. Вона змінила свою головну тезу, заявивши, що вже не тільки в Німеччині, але і в усій Європі справи після кризи будуть кращими, ніж до неї. Тим самим Меркель підтвердила свої зазіхання на лідерство в Євросоюзі, якому не вистачало політиків, спроможних стати до керма влади.

На цьому шляху їй іноді доводилося зазнавати образливих поразок. Але так само, як і в Німеччині, головні суперники Меркель з тих чи інших причин із плином часу зникали з політичної арени. ФРН повертала свою колишню економічну могутність, тому голос Меркель у Європі набував дедалі більшої ваги. Звісно, голос Німеччини як найбільшого платника внесків у Євросоюзі був і без того вагомим, але в міру загострення кризи дистанція між економічно найсильнішою державою ЄС та іншими країнами Євросоюзу ще помітніше збільшилася. З "важкої дитини", як називали ФРН ще на початку 2000-х років, країна перетворилася на європейську відмінницю. Ну а заможна відмінниця може голосніше, ніж інші, говорити, як слід чинити. Меркель і міністр фінансів ФРН Вольфґанґ Шойбле поводилися саме так, заявляючи, що багатомільярдна фінансова допомога Євросоюзу може бути надана кризовим країнам тільки за умови проведення ними реформ.

Нещодавно ця політика була вшанована похвалою на вельми високому рівні: в одному з ток-шоу на німецькому телебаченні ймовірна учасниця президентських перегонів у США 2016 року Гілларі Клінтон на питання, чому канцлерка ФРН стала настільки упливовою особою, відповіла, що Меркель змогла вивести Європу з фінансово-економічної кризи. І цю точку зору у світі багато хто поділяє.

Нова відповідальність

Німеччина рухається до бюджету без нових заборгованостей, криза євро наближається до кінця. Що ж тепер? Уперед, до нових берегів! В міру розвитку української кризи, а також після скандалів із прослуховуванням американського Агентства національної безпеки та з американськими шпигунами в ФРН позиції Німеччини на міжнародній арені суттєво посилилися. Меркель і міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр стали посередниками між Москвою, Брюсселем, Києвом і Вашингтоном. Їм вдалося запобігти розростанню кризи до великих масштабів. Економічні наслідки цієї кризи для країн Євросоюзу завдяки помірній політиці санкцій вдалося втримати у прийнятних рамках. Як і під час кризи євро, канцлерка ФРН виступила в керівній ролі.

Німеччина виявилася єдиною країною, яка після викриттів екс-співробітника Агентства національної безпеки та ЦРУ Едварда Сноудена почала розслідувати обставини та наслідки тотального стеження американських спецслужб, цим займається спеціальна комісія Бундастагу. Нещодавно уряд у Берліні вимагав від резидента спецслужб США, акредитованого при американському посольстві у ФРН, залишити країну. Тут Меркель доводиться вкрай непросто: вона хоче, не шкодячи трансатлантичним відносинам, спонукати США поважати інтереси Німеччини. І в українській кризі, і в скандалі навколо АНБ Німеччина виявилася у звичній для себе ролі географічно центральної сили в Європі.

В чутках і насправді…

У джерелах, близьких до урядових кіл Німеччини, віднедавна курсують чутки про те, що Меркель ще до закінчення терміну її канцлерських повноважень, тобто до 2017 року, подасть у відставку з цієї посади. Дехто навіть стверджує, що вона спробує претендувати на посаду генерального секретаря ООН. Меркель цю інформацію спростувала.

Звісно, про подібні плани публічно ніколи не говорять і з політичних, і зі стратегічних причин. Але уявити Меркель у ролі генсека ООН цілком можливо. Кажуть, що цю посаду готують політику з Європи, а ООН давно потребує керівника, здатного провести серйозні реформи.

Про свої політичні й особисті плани на сьомий десяток років Меркель воліє не говорити. Можливо, підказку вдасться знайти в новій стрічці Роланда Еммеріха - продовженні фільму "День незалежності". У ній ідеться вже не про національні чи європейські, і навіть не про міжнародні проблеми - про міжгалактичні.