Президент України заявив, що МВФ не може диктувати Києву закони. Коментуючи в інтерв'ю Financial Times бажання міжнародних донорів впливати на призначення суддів в Антикорупційному суді, Петро Порошенко нагадав про суверенітет країни, дав зрозуміти, хто в хаті господар. Щоправда, він не пояснив, що цей господар робитиме, якщо Міжнародний валютний фонд призупинить кредитування. Як кажуть, постукати черевиком по трибуні Порошенко постукав, але проблеми це не вирішило.
Жити в борг - і цим пишатися
Буквально за кілька днів до жорсткої заяви в FT Порошенко гордо повідомив, що він - перший президент України, за якого країна отримала п'ять траншів МВФ. Мовляв, усе, на чому наполягають західні кредитори, українська держава виконує. Реформи втілюються, добробут народу зростає, корупція практично подолана. Словом, повна ідилія та взаєморозуміння. І тут раптом, як грім з ясного неба, президент заявляє про спроби МВФ порушити українську Конституцію - в питанні формування Антикорупційного суду.
Міжнародний валютний фонд уже давно наполягає на створенні в Україні такого суду, і це бажання - цілком зрозуміле. Фонд хоче мати в Україні партнерів, котрі здатні відповісти за слова не лише словом, але й справою. Кредитори, котрі довіряють українській державі свої гроші, вірогідно, не довіряють українським судам. Більше того - вони вважають корупцію загрозою не лише для України, але й для тих засобів, які вони виділяють Києву.
Звичайно, бажання міжнародних донорів впливати на суддівський корпус України не подобається Петру Порошенку. Створення справді незалежного й ефективного органу - Антикорупційного суду - поставить під удар існування всієї нинішньої владної системи. Якби це було не так, такий суд давно би вже діяв в Україні. Закон про створення такого органу ухвалено лише в першому читанні, а тепер ще й сам президент вирішив сказати МВФ усе, що він думає.
За прикладом Януковича
Нинішня риторика Порошенка щодо Міжнародного валютного фонду дуже нагадує поведінку його попередника - Віктора Януковича. У грудні 2013 року той заявив, що умови, які висуває МВФ - заморожування заробітної плати й підвищення цін на газ, - неприйнятні для України. Іншими словами, позичальник намагався диктувати умови кредитору, котрий, варто зауважити, завжди мав власне бачення того, що відбувається в українській державі.
Тепер український позичальник в особі президента Порошенка вирішив розповісти кредитору, як той має себе поводити. З Януковичем усе зрозуміло - людина, яка не розуміється на банківській справі, - він міг виставляти ультиматуми МВФ. Але Порошенко, котрий створив Київський міжнародний інвестиційний банк, уже напевно повинен знати, що в суперечці між позичальником та кредитором правим завжди буде останній. А якщо він не правий, тоді позичальник ніколи не побачить кредитних грошей.
Нагадаю, що в грудні 2013 року після відмови МВФ Віктор Янукович був змушений взяти кредит у Росії в обсязі 15 мільярдів доларів. Спроба екс-президента пограти фінансовими "м'язами" зазнала краху.
Україна була, є і ще довго залишатиметься залежною від міжнародних донорів. Економіка країни не здатна забезпечити виплату всіх фінансових зобов'язань, у тому числі, й нинішнього боргу. Тому сказавши "а", Петро Порошенко має сказати й "б" і пояснити, яким чином країна обійдеться без допомоги МВФ, якщо фінансування буде призупинене.
Чи є життя без МВФ?
На початку лютого глава представництва МВФ в Україні Йоста Люнгман заявив, що виділення чергового траншу залежатиме від виконання двох вимог: ухвалення закону про Антикорупційний суд і підвищення цін на газ до рівня ринкових.
Відносно першого питання вже є чітка позиція Петра Порошенка, і вона навряд чи влаштує МВФ. Що стосується цін на газ, то очевидно, що жодного рішення до 2019 року Київ не ухвалюватиме. Попереду - президентські й парламентські вибори. Підвищення цін позбавить Порошенка шансів на друге президентство.
Чи зможе Україна обійтися без МВФ? Навряд чи. Але не виключено, що на нинішньому етапі Петро Порошенко розраховує на поступливість кредиторів. Якщо ж Міжнародний валютний фонд наполягатиме на своєму, президент може зробити ставку на 2,5 мільярда доларів, котрі "Газпром" повинен виплатити українській стороні за рішенням Стокгольмського арбітражного суду. Питання лише - коли це станеться і чи станеться взагалі.
За останні чотири роки Україна так і не змогла зіскочити з кредиторської "голки". Так, у країні точиться війна. Так, частина її території окупована й анексована. Але це зовсім не означає, що влада не повинна створювати умови для збільшення надходжень до бюджету, створення нових робочих місць і розширення виробництва, а головне - для ефективної боротьби з корупцією. Черговий транш МВФ для України - це не стільки кредитні гроші, це - ще й оцінка міжнародними донорами українських реформ, а також загалом усієї країни. Мільярдер Порошенко це добре розуміє.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книжок про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle взагалі.