Пропаганда проти журналістів в Україні

Український сайт "Миротворець" вкотре нацьковує суспільство проти працівників ЗМІ. Мішенню осуду та нападів стають журналісти та їхні колеги, які побували в окупованих районах на Донбасі, аби на власні очі побачити, що там коїться. Йдеться не лише про співробітників російських державних мас-медіа. Але й про українських журналістів та репортерів з цілого світу.

Вже вкотре власники скандального сайту оприлюднили в інтернеті особисті дані журналістів. У такий спосіб вони прагнуть провокувати, цілком ігноруючи протести з боку міжнародної спільноти, які лунають дедалі гучніше й з боку країн-членів ЄС, у тому числі й Німеччини. Цілком огульно й без розбору сайт приписує співпрацю з проросійськими сепаратистами на Донбасі. В опублікованих списках містяться тисячі імен. Крім того, там є особисті дані, в тому числі номери телефонів та адреси електронної пошти згаданих журналістів.

Україна стає схожою на Росію

Такі дії не лише грубо порушують особисті права. Журналістам висувають загальну підозру, бо вони акредитувалися у сепаратистів. Для "Миротворця" та тих, хто його підтримує, цього достатньо для розмов про "зраду" та "колабораціонізм". І велика частина суспільства та політиків з цим згідна.

Ласкаво просимо у світ пропаганди, в якому все поділяється за принципом "свій-чужий", а журналісти стають "зрадниками", бо не хочуть танцювати під дудку можновладців. В Росії - це вже давня історія. Однак така традиція поступово приживається і в Україні. Сторони збройного протистояння стають схожими одна на одну. Україна швидко вчиться в Росії. Остання так само дедалі менше рахується зі свободою преси.

Утім, нацьковування має й свої наслідки. Так, приміром, багато з наших колег, в тому числі і репортери DW, мусять тепер у соціальних мережах терпіти образи на кшталт "зрадників батьківщини". Висловлювалися навіть і погрози. Розгортається справжня кампанія проти журналістів.

Акредитація - не "колабораціонізм"

Журналісти лише виконували свою роботу і редакційні завдання. І це відповідає очікуванням суспільства отримувати об'єктивну і достовірну інформацію. Для цього репортери і вирушають в "гарячі точки". І отримувати акредитацію навіть у тих груп, які не мають політичного визнання - поширена міжнародна практика. Журналісти мають зважати на правила гри, хоча б з міркувань безпеки.

Жодним чином вони не стають від цього "колаборантами". А сепаратистам це теж не приносить міжнародного визнання. Але без роботи журналістів, які відвідували Донбас впродовж останніх двох років, світ знав би набагато менше про те, що там коїться, і наскільки масивною є військова участь Росії в цій війні.

Тож це - нечувано цинічно, коли платформа "Миротворець" без розбору ставить тисячі журналістів на один щабель з "терористами". Самозвані "миротворці" лише сіють цим розкол у суспільстві, а самих журналістів, цілком можливо, наражають на смертельну небезпеку, охарактеризувавши їх потенційними "ворогами держави".

Політики підбурюють, а міністр внутрішніх справ плескає в долоні

Цей журналістський скандал веде в близькі до уряду кола. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков міг би ініцювати закриття сайту. Але він не лише дозволяє такі речі, а й сам схвалює їх, про що й написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. Крім того, цілком очевидно, що ініціатори спрямованої проти журналістів кампанії, мають тісні зв'язки з політикою. Одним з таких ініціаторів є депутат Антон Геращенко. Він водночас радник Авакова.

Дехто в українській політиці хоче докласти руку до того, щоб покласти край свободі преси в Україні. Тож Україні слід запитати себе, чи збирається вона поважити європейські цінності. На жаль, зараз стає дедалі більш зрозумілим, що так Україна не потрапить до Європи. Мабуть, Путіну це сподобається.