Арсеній Яценюк мав би піти. Втім, український прем'єр-міністр встояв після голосування з вотуму недовіри в парламенті. Він може працювати далі. Його партія підтримує главу уряду, і все ж він є для неї тягарем. У лавах коаліції Яценюк тепер вже не має більшості. І сам президент Петро Порошенко, який під час урядової кризи довго вдавав ніби його це не стосується, зажадав відставки Яценюка.
Можна припустити, що після провального вотуму недовіри дійде до переформатування уряду. Чи це допоможе у відбудові довіри, конче необхідної для того, щоб люди в Україні змогли справді повірити у життя без корупції та схем, більш, ніж сумнівно.
Іграшка груп впливу
Глава уряду Яценюк став іграшкою. Бракує більшості для його відставки, але й для владарювання йому не вистачає підтримки в парламенті. Поведінка під час голосування деяких опозиційних партій була також цинічною та деструктивною. Вони ухиляються від голосування за реформістські закони уряду, але й за вотум недовіри не голосують.
Тепер політика в Києві визначається групами впливу. Країні терміново необхідний новий початок. Але для цього спершу слід склеїти розбиті черепки. Довіра до спроможності України йти шляхом реформ драматично впала як в самій країні, так і за кордоном. Тепер під питанням опинилась навіть здатність уряду керувати країною.
Брак волі до реформ
Підсумок виглядає похмуро: за два роки після повстання проти олігархічного правління і непомірно корумпованого режиму колишнього президента Віктора Януковича, в Україні знову все зав'язується непрозорою мотузкою.
Підприємці та політики вже відкрито виношують подальші плани того, як використати перетворення в українській державі в особистих інтересах. Також і з цієї причини реформаторські закони потрапляють до парламенту вже з розмитими формулюваннями або ж їх не ухвалюють.
Браком волі до реформ в Україні просякнуті практично всі структури. Деякі перетворення уряд Яценюка все ж зміг здійснити. Наприклад - створення нової патрульної поліції. Банківський та енергетичний сектор також реформували. Але результати цих заходів, вжитих тільки недавно, ще досить важко оцінити. Це особливо стосується нових антикорупційних органів, які через політичні зволікання змогли лише частково розпочати свою діяльність. Досі перетворень бракує у ключових сферах: у правосудді, і насамперед це стосується діяльності суддів та прокурорів. Крім того, Верховна Рада блокує реформування податкової системи. Застопорилася і запланована приватизація.
Слід повернути втрачену довіру
Європа і США й надалі підтримують процес реформ у Києві - політично і фінансово. Ці партнери, але передусім люди в Україні, терміново чекають на усунення корумпованих структур. Але Україна поринула в політичну кризу. Хоча Яценюк і виграв голосування за вотум недовіри, але як прем'єр-міністр він вже майже недієздатний.
Але й Петро Порошенко зазнав політичної шкоди. Лише частина його фракції під час голосування підтримала заклик до Яценюка піти. Самого президента вже давно критикують за недостатнє просування реформ. Його стосунки з Яценюком тепер остаточно зруйновані - навіть у тому разі, якщо вони знову спробують представити все так, нібито нічого не відбулось.
На обох політиках і надалі лежить основна відповідальність за виконання обіцяних реформ. Із Заходу похвали авансом не буде. Слід повернути втрачену довіру. А це обіцяє бути непростим завданням.