Конференція ДНЯЗ завершилася безрезультатно

Протягом чотирьох тижнів делегати обговорювали питання встановлення жорсткіших рамок для функціонування Договору про нерозповсюдження ядерної зброї й намагалися спланувати подальші кроки у сфері контролю за зброєю масового знищення. Під завісу форуму звучало багато взаємних дифірамбів, подяка головуючим. Словом, можна було почути звичну риторику для невдалих конференцій ООН.

Водночас головуючий на конференції бразилієць Сержіо Дуарте не стримався аби не висловити свого розчарування і занепокоєння реальною небезпекою, пов»язаною з поширенням атомної зброї у світі:

«Я вважаю, що ми досягнули дуже мало суттєвого на цій конференції. Мало досягнуто в роботі над змістом Договору та вироблення реальних рішень».

Нагадаємо, що Договір про нерозповсюдження ядерної зброї було підписано 1968 року. Вступивши 1970 року в силу, він закріпив статус ядерних держав за Великобританією, США, Китаєм, Францією та Радянським Союзом. Документ був спрямований на те, аби запобігти подальшому поширенню ядерної зброї. Держави-члени ядерного клубу зобов»язалися не передавати ядерних технологій іншим країнам і поступово скорочувати свої атомні арсенали.

Німецька делегація на форумі не була надто говіркою. Лише на завершення міністр закордонних справ Йошка Фішер висловив надію, що в майбутньому таки буде досягнуто серйозного поступу в галузі контролю за зброєю масового знищення:

«Ми б бажали, звичайно, щоб країни, які володіють ядерною зброєю зробили наступні кроки із розброєння. Я сподіваюся, що в цій галузі вдасться незабаром чогось досягнути».

Тобто, мети не досягнуто, але оптимізму не варто втрачати, адже через 5 років буде проведено наступну таку конференцію. Приблизно так можна було б підсумувати висловлювання Йошки Фішера, позицію котрого піддали критиці деякі неурядові організації, зoкрема Greenpeace. Експерт Greenpeace з питань розброєння Вільям Педен, коментуючи поведінку шефа німецької дипломатії на конференції в Нью-Йорку, зазначив:

«Йошка Фішер проголосив просто чудову промову на відкритті конференції початку травня. Але в кулуарах за зачиненими дверима представники німецької делегації сиділи склавши руки й нічого не робили».

Чому конференція ООН зазнала фіаско, про це, як зазначив Сержіо Дуарте, існує стільки матеріалу, що можна писати книжки. Головна ж проблема полягала в шаленному небажанні учасників форуму йти на поступки один одному як в питанні роззброєння та ядерних випробувань, так і щодо мирного використання атому.

Розглянути питання, пов»язані з такими нагальними проблемами, як ядерна загроза, що виходить із Північної Кореї чи Ірану, на конференції практично не вдалося. Під час намагання внести ці теми до порядку денного виникали надто запальні дебати чи навіть блокування роботи конференції. Коментуючи хід форуму, представник Австралії в ООН Джон Даут критично зауважив:

«Австралія глибоко розчарована тим, що делегації виявилися нездатними досягнути консенсусу в засадничих питаннях. Це дійсно дуже сумно, що було втрачено шанс запобігти страшній небезпеці поширення ядерних озброєнь, яка стосується всіх нас».

Список проблем, який конференція залишила невирішеними, можна продовжити ще масою пуктів, починаючи від контролю за збагаченням урану, закінчуючи наданям Раді Безпеки ООН більших повноважень в галузі реагування на порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Історія конференцій щодо ДНЯЗ взагалі позначена суцільними проколами. Невдалими можна вважати форуми 1985 і 1990 років. 1995 року вдалося лише продовжити Договір на необмежений час.

Любомир Петренко