«Креативщики» радянської пропаганди і сьогодні вірять у свою справу

Плакат був універсальним засобом радянської пропаганди. За шістдесят років роботи Євген та Клавдія Кудряшови не раз зі своїх плакатів закликали всіх на будівництво БАМу, прославляли професію доярки, вчили піонерів бути гідними своєї батьківщини. Зараз у свої 83 роки подружжя художників вперше відкрило персональну виставку своїх робіт. До експозиції увійшли не лише відомі радянські плакати їхнього авторства, а й ті роботи, за які в радянські роки можна було потрапити у табори. Саме Євгену Кудряшову належить ідея додати профіль Сталіна до вже класичної тріади Маркс-Енгельс – Ленін. Вже на наступний день після появи першого ескізу плакат «Хай живе непереможний прапор Маркса - Енгельса - Леніна – Сталіна» з’явився на перших шпальтах радянської преси. Сьогодні Кудряшов стверджує, що закладав у цю констеляцію «приховану іронію». На щастя, каже художник, її не зрозуміли – інакше могли би і до в’язниці кинути.

Радянська пропаганда добре платила

Клавдія Кудряшова розповідає, що працювали вони на соцзамовлення швидко і з натхненням – плакат виходив з під пензля за дві години, втім над деякими доводилося працювати до місяця. На відміну від чоловіка, партійних вождів Клавдія Кудряшова не малювала. Тема її робіт – діти, материнство, робітники і робітниці, дружба народів. Саме Клавдія Кудряшова є «стилістом» візуалізації на плакатах всіх радянських республік. Плакатистка розповідає, що заробляли тодішні радянські «рекламщики» пристойно. За свою роботу «Не для війни ростимо ми синів», який в СРСР був у дефіциті і продавався навіть з-під прилавку, авторка отримала вісім тисяч рублів. На той час це були шалені гроші. За часів незалежної України влада перестала замовляти плакати Кудряшових. «Остання моя робота – календар за 1991 рік», - жаліється авторка.

Плакат «без душі»

Нині Клавдія та Євген Кудряшови не бачать героїв для свої плакатів в сучасній Україні. Вони кажуть, що плакат став «без душі», іронії чи сатири. «Зараз маса журналів, реклами на плакатах. Того ставлення до життя, до проблеми, як ми це відчували, тепер вже не залишилося. Всі ці плакати якісь дуже комерційні», - наголошує Клавдія Кудряшова. Вона розповіла, що ані учнів, ані послідовників у них не залишилося, окрім онука – Антона Кудряшова. Хлопець разом зі своїм дідусем вирішив продовжити історію плакату у сучасній Україні. Зараз ключовим у їхньому тандемі є соціально-політичний плакат. Антон сумнівається, що зможе заробити на своїх плакатах, а розглядає їх як виключно як форму мистецького самовираження. «Зараз заробляти можна тільки рекламним плакатом, але для цього треба «хал турити» та лицемірити. Я цього не хочу. Адже замовнику вигідніше і дешевше взяти роботу людини, яка навіть малювати, мислити глибоко не може, а все скачує в інтернеті. Тому зараз плакат у занепаді», - констатує Антон Кудряшов.

Технічний прогрес спростив роботу

На думку мистецтвознавця Остапа Ковальчука, плакатист в Україні перестав бути митцем і став «штампувальником» рекламних плакатів. Нині що не кожен називає себе дизайнером чи рекламістом навіть без відповідної освіти, оскільки технічний прогрес пришвидшив і спростив створення такого рекламного продукту, як плакат, вважає мистецтвознавець. «Дійсно реклама має бити по мізкам, аби людина йшла і купувала. Втім, тільки митець може зробити це тонко і не нав’язливо. Це справді професіоналізм», - зауважив Остап Ковальчук.

Автор: Лілія Гришко
Редактор: Євген Тейзе