Літній стрес: схуднути, засмагнути, поздоровішати...

„П’ять на день. Тобто п’ять порцій садовини та городини щодня. Це перший та найважливіший крок у здоровому харчуванні. Коли-коли, а літніми місяцями для цього є всі можливості, - каже керівник Інституту фізіології та біохімії харчування в місті Карлсруе, професор Бернгард Ватці. - Щоб раціон був повноцінний, щоб забезпечити організм не лише всіма необхідними вітамінами, а також білками, вуглеводами, клітковиною тощо, додавайте в меню зернові, бобові, жирну рибу, молочні продукти, кілька горіхів і – якщо дуже захочеться – трохи м’яса. Головне, п’ять разів на день яблука, груші, ягоди, салати, зелень.”

Порада, безперечно, добра, але ніхто й не сумнівався, що чіпси та вершкові торти – це погано, а огірки та суниці – дуже корисно...

Три вирішальні мотиви

„Запитайте когось із товстунів, що треба їсти, а що – ні, й у відповідь ви почуєте цілу лекцію про здорову їжу, - зауважує дієтолог Гюнтер Вольфрам. – На жаль, теорія не збігається з практикою. За останніми даними, більшість чоловіків у віці від 35 років має зайву вагу, й більшість жінок, яким за 55. Причому, як у провідних промислових країнах, так і в тих, що розвиваються. З естетичної проблема давно перетворилася на соціальну та фінансову. Медичне обслуговування пацієнтів з ожирінням обходиться в середньому на 70 відсотків дорожче.”

„Чому на словах усі хотіли б харчуватися правильно, а холодильники зазвичай забиті продуктами, що їх корисними ніяк не назвеш,” - зацікавився психолог Геттингенського університету Томас Елрот. На його думку, пояснення може бути таким: „Їсти та пити – це щось надзвичайно приємне, те, з чого можна радіти заздалегідь. В очікуванні щедрого столу та в процесі поглинання улюблених страв мозок починає виробляти речовини, які діють на зразок наркотиків, спричиняють ейфорію. Тому раціональні міркування легко забуваються в передчутті смакової насолоди. Це, певне, найважливіший мотив, яким ми керуємося, обираючи продукти харчування. Другий критерій – зручність і швидкість у приготуванні. Особливо молоде покоління не уявляє собі життя без готових страв і напівфабрикатів. І, нарешті, третій мотив – ціна: покупці воліють, щоб було дешево й поживно.”

Суворий облік моркви

Смакові вподобання формуються дуже рано. Якщо дитину – як це роблять „свідомі” батьки – годувати винятково кашами, салатами, садовиною, городиною, то перевагу їм, а не ковбасі та шоколадові, мали б віддавати й у дорослому віці. Однак попри всі зусилля прищепити чадам справжню любов до здорової їжі вдається рідко.

„Швидше спостерігається протилежний ефект, і це логічно, – каже психолог Елрот. – Тому в поводженні з нашими дітьми добре функціонує метод штучного дефіциту. Не треба примушувати їх обов’язково з’їдати щодня три яблука та дві морквини, й не варто стояти над їхньою головою, доки не буде з’їдена вся „така корисна” капуста броколі. Замість цього треба казати: „Ось тобі одна морквина, й на сьогодні досить. Не проси, більше не отримаєш.” Або: „Добавки шпинату не буде! Ми теж хочемо його покуштувати...” Тоді в дітей не виникатиме відчуття, що здорова їжа - це та, яку в тебе пхають через силу. А все, що забороняють і суворо рахують, наприклад цукерки, насправді дуже смачно...”

Стрункі миші

Не легше й тоді, коли від усього смачного доводиться відмовлятися самому - заради краси. Хочеш ловити на пляжі заздрісні погляди, прояви залізну дисципліну: нічого солодкого, жирного, борошняного. Зате щодня гімнастика, біг, фітнес. Якщо дозволяє гаманець, то й пігулки для зниження апетиту, капсули для спалювання жирів, курси гормональної терапії тощо. Яка жінка встоїть перед спокусою хоч раз випробувати на собі дорогий розрекламований препарат, який гарантує пружну шкіру та фігуру фотомоделі за якісь тижні?..

„Досліди з мишами показали: якщо заблокувати дію так званого гормону голоду – герліна, то тварини справді не набирали ваги, хоч би як їх годували, - пояснює керівник розташованого в Мюнхені Європейського інституту проблем харчування Удо Полмер. - Це далеко не перший успішний експеримент з гормонами, що регулюють обмін речовин. У лабораторіях цілого світу виростили чимало поколінь струнких мишей та пацюків, однак щось це не дуже наблизило науковців до розв’язання проблеми ожиріння в людей. Зроблено й чимало спроб „відімкнути” гени, які контролюють вагу. Знаєте, скільки їх, наприклад, у мишей? Близько шести тисяч. Це чверть від загальної кількості. А років за десять з’ясується, що половина геному відповідає за набір ваги. Що ж тоді накажете „відмикати”?.. Не вірте жодному сенсаційному повідомленню про відкриття чергової речовини, нової гормональної чи генної терапії, які начебто назавжди повернуть вам стрункість. Для цього людський організм надто складно влаштований. Схильність до ожиріння треба розглядати як хворобу й розпочинати її лікування з правильного діагнозу, а не з нікчемної поради - „вам треба схуднути”. Це все одно, що посилати хворого на грип у холодний підвал, сподіваючись, що там у нього спаде температура...”

Небезпечно корисні промені

Є люди, які так соромляться свого тіла, своїх жирових відкладень, що навіть у жахливу спеку вони не знімають довгих штанів та сорочок із рукавами. Пляж та купальний костюм для них табу. Але це теж не вихід, адже сонце потрібно нам не менше за садовину та городину. Засмагла шкіра недарма завжди асоціюється із здоров’ям.

„Для фахівців із проблем біохімії та фізіології харчування сьогодні немає важливішої та цікавішої теми, ніж вітамін D, – каже професор Бернгард Ватці. - Не виключено, що нам, мешканцям Центральної Європи, його хронічно бракує. З останніх епідеміологічних досліджень випливає, що численні хвороби, зокрема, серцево-судинні, певні види раку, розлади імунної системи, не в останню чергу спричиняє саме брак вітаміну D в організмі.”

Найбільше його міститься передусім у жирній морській рибі – в оселедцях, лососі, в сардинах. Досі експерти виходили з того, що денна норма споживання вітаміну D має становити близько 5 мікрограмів. На думку Бернгарда Ватцла, її треба підвищити в п’ять разів - до 25 мікрограмів. Це означає наприклад: щодня – сто грамів оселедця. Але якщо мало хто з’їдає потрібну кількість ягід, зелені, томатів чи яблук, то що вже казати про морепродукти?

„На щастя, - веде далі професор Ватцл, - риб’ячому жиру є заміна. Доступна, безкоштовна й значно приємніша. Наш організм сам спроможний виробляти вітамін D – під дією сонячного проміння. Однак триває цей процес усього шість місяців, коли сонце в наших широтах стоїть високо, й на шкіру потрапляє достатньо ультрафіолетового проміння. Узимку, як відомо, не засмагнеш. Утім, влітку теж, якщо майже не перебувати на свіжому повітрі, лише їздити з дому на роботу та назад, завжди ховатися від спеки в приміщеннях, а також зловживати сонцезахисними кремами, гелями або аерозолями. Безумовно, сонячні опіки дуже небезпечні, бо наслідком їх може стати рак шкіри. Але якщо ми постійно наносимо крем високого ступеня захисту, то не відбувається синтез вітаміну D. Коли імунітет не зміцнюється, значно зростає ризик виникнення злоякісних пухлин, хвороб серця, судин, запалень шлунку, туберкульозу... Сонячні ванни треба приймати обережно, але зовсім відмовлятися від них не можна. Просто на пляжі, як ніде, треба пам’ятати золоте правило: все добре в міру.”

Автор: Ганна Філіпп

Редактор: Леся Юрченко