Мирні переговори щодо Сирії: позиції сторін

Переговори з мирного врегулювання під егідою ООН при сприянні Міжнародної групи підтримки Сирії (МГПС) відбудуться в Женеві з 14 по 24 березня. Про це заявив інформаційному агентству dpa спецпредставник ООН з питань Сирії Стаффан де Містура. Спочатку планувалось, що зустрічі мали розпочатися 7 березня, але потім їх перенесли в зв'язку з організаційними складнощами. На початку лютого перша спроба переговорів завершилась невдачею на тлі різкого загострення конфлікту й наступу армії Асада на місто Алеппо. Хто може взяти участь у новому раунді та які вихідні позиції різних сторін?

Доля Асада

До того, як в 2011 році розпочалась громадянська війна, тоді ще єдиною Сирійською арабською республікою одноосібно керував президент Башар Асад. В країні була однопартійна система - на політичному полі домінувала Партія арабського соціалістичного відродження (Баас).

Збройні сили, які підпорядковувалися безпосередньо Асаду, до початку війни налічували понад 300 тисяч осіб та включали наземні підрозділи, флот і авіацію. Сьогодні в армії залишається від 80 до 100 тисяч бійців, але завдяки авіації, а також підтримці російських повітряно-космічних сил (ПКС) збройні сили Асада досі мають значну перевагу в повітрі. 13 квітня Асад планує провести на підвладній йому території парламентські вибори. http://dw.com/p/1I08D На Заході їх називають "провокативними", а в Росії - "такими, що не суперечать чинній конституції".

Але саме доля Башара Асада - головна тема запланованих переговорів. Позиція, котрої дотримується сирійська опозиція (а разом з нею США, ЄС і Саудівська Аравія): Асад повинен передати владу перехідному уряду, а сам піти у відставку. Союзники Асада - Іран і Росія - пропонують дещо інший варіант: долю свого президента повинні вирішити самі сирійці на виборах. 4 березня цю ідею в ефірі французького телеканалу France 24 підтримав спецпредставник ООН щодо Сирії Стаффан де Містура, не пояснивши, яким чином має бути організоване відповідне голосування. При цьому, за словами співробітника Гамбурзького інституту глобальних і регіональних досліджень (GIGA) Штефана Розіні (Stephan Rosiny), між Москвою і Дамаском намітилася розбіжність: Росія зацікавлена ​​в припиненні вогню й тисне на Асада, щоб угода про перемир'я виконувалася.

Вимоги опозиції

Так звана помірна сирійська опозиція - це конгломерат угруповань зі складними взаємовідносинами. Їхня загальна мета - повалення Асада, але серед них існують значні розбіжності. Одна з найбільших організацій - Національна коаліція сирійських революційних і опозиційних сил (НКСРОС або НКОРС), створена в Катарі в 2012 році й визнана 120 країнами як представник сирійського народу, однак має обмежений вплив у самій Сирії. Своїми збройними силами коаліція вважає Сирійську вільну армію (СВА), чиї розрізнені загони налічують від 30 до 80 тисяч бійців. Інша велика організація - Сирійська національна рада (СНР), сформована в Стамбулі в 2011 році. На відміну від НКОРС, СНР має комунікацію з Кремлем.

Найвпливовіший представник опозиції в Женеві - це Вищий комітет з переговорів (NHC), зі штаб-квартирою в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. Офіційний координатор комітету Ріяд Наасан Ага заявив 7 березня, що NHC має намір взяти участь в женевській зустрічі. За словами Аги, перший пункт їхньої програми - це формування перехідного уряду Сирії. Базова умова - негайне усунення Асада від влади. Комітет вимагає звільнення політв'язнів і допуску міжнародних гуманітарних організацій на контрольовані опозицією території. Потім повинна бути вироблена нова конституція, а впродовж 18 місяців проведені вільні вибори. Якщо крихке перемир'я порушиться, NHC може в останню хвилину відмовитися від участі в переговорах.

Курдське питання

Курди проживають переважно на півночі й сході Сирії. Окрема сила в громадянській війні - курдські Загони народної самооборони (YPG), які налічують від 10 до 15 тисяч бійців, їхня головна вимога - політична автономія.

YPG називають збройним крилом Демократичного союзу (PYD), партії, близької до Робітничої партії Курдистану (РПК), яка визнається багато ким, в тому числі Туреччиною, терористичною організацією. Курди борються з сирійськими джихадистами, в цьому їх підтримують і Росія, і США. Що стосується Асада, то вони уклали з ним щось на зразок пакту про ненапад. Під час боїв навколо Алеппо курдські підрозділи вступали в конфлікт з сирійськими повстанцями.

З сирійською опозицією, яка об'єднує здебільшого арабські політичні та збройні рухи, у курдів складні відносини. НКОРС не підтримує ідею курдської автономії. До СНР входить лише Курдський рух майбутнього, який виступає не за автономію, а за рівноправну участь курдів у майбутній сирійській демократії. Ускладнює мирні переговори позиція Туреччини - країни-члена НАТО, яка виступає категорично проти участі курдів у переговорах. У січні 2016 року курдська делегація кілька днів провела в Женеві, але потім поїхала, так і не дочекавшись запрошення на першу зустріч з міжсирійського врегулювання. Участь курдських представників на нових переговорах поки що залишається під питанням.