М'ясо у Швейцарії: дорого - добре для тварин?

Хто переїжджає до Швейцарії з іншої країни та планує влаштувати барбекю, переживає неабиякий шок, стоячи біля полиць із м'ясом у супермаркеті. Ціни на м'ясо в країні незвично високі, особливо для тих, хто звик до доступного м'яса в Німеччині. За два звичайні шампури з м'ясом для грилю по 150 грамів кожен доведеться викласти 12 франків (близько 360 гривень). Тож мимоволі замислишся, чи не краще посмажити картоплю та овочі.

М'ясо у Швейцарії коштує майже у півтора рази більше, ніж у середньому в світі та є, таким чином, найдорожчим на планеті, йдеться у дослідженні онлайн-платформи кейтерингу Caterwings.

Читайте також: Спека і білки: як рятують диких тварин у Німеччині

У порівнянні з середніми цінами в ЄС, за даними Євростату, м'ясо у Швейцарії дорожче навіть у 2,3 раза. І це пов'язано не лише з тим, що у Швейцарії просто високі ціни на все - загалом продукти харчування тут коштують "лише" в 1,6 раза більше, ніж у середньому по ЄС. Тобто м'ясо є особливо дорогим.

У виграші - супермаркети

Швейцарське законодавство про захист тварин вважається найсуворішим у світі. Тож можна припустити, що високі ціни на м'ясо в країні є результатом кращих умов у хлівах і, відповідно, від них виграють фермери та тварини. Але це не так, каже Матіас Бінсванґер (Mathias Binswanger), професор економіки у Вищій професійній школі Північно-Західної Швейцарії у Ольтені. "Від високої ціни виграє передусім роздрібна торгівля, а не фермери", - каже він.

І без того високі націнки в оптовій та роздрібній торгівлі м'ясом лише зростають, якщо м'ясо надходить від господарств, де панують кращі умови для тварин. Такого висновку дійшли у Швейцарській організації захисту тварин TST в результаті аналізу ринку. За цими даними, кілограм шинки з традиційних господарств коштує в середньому 23 франки (695 гривень), тоді як кілограм шинки з біологічного фермерського господарства коштує 51 франк (1540 гривень), тобто у понад двічі більше. Із 28 франків різниці, згідно з розрахунками, фермер отримує лише два франки, м'ясокомбінат - три франки, тоді як магазини - 23 франки.

Читайте також: Коронавірус: скоро доведеться вбивати тварин у зоопарках?

Таким чином, м'ясо з біологічних господарств стає надзвичайно дорогим і непривабливим для покупців, критикують в організації захисту тварин. Тож, мовляв, не дивно, що обсяги реалізації такого м'яса не збільшуються чи навіть зменшуються. "Перехід на виробництво біом'яса для фермерів часто нерентабельний", - додає економіст Матіас Бінсванґер. Тож самі по собі високі ціни ще не гарантують кращих умов для корів та свиней.

Відрізані від світового ринку

За кілограм виробленого м'яса швейцарські фермери в своїй країні отримують приблизно вдвічі більше грошей, ніж їхні колеги за кордоном. Утім, і витрати у них вищі, каже Мартін Руфер (Martin Rufer), директор Швейцарської спілки фермерів. Особливо, за його словами, це стосується витрат на утримання хлівів та обробку невеликих сільськогосподарських угідь. Тим не менш, загалом справи у швейцарських фермерів, за словами Руфера, йдуть "добре".

Та система функціонує лише тому, що Швейцарія хоч і є членом Європейської зони вільної торгівлі, але не Європейського економічного простору (ЄЕП). Таким чином, країна може легше відгородитися від внутрішнього ринку ЄС та уберегти власну продукції від конкурентів з-за кордону. "Швейцарія не завалена дешевим м'ясом з Німеччини - це добре для швейцарських фермерів", - каже Мартін Руфер.

Подорожувальники до Швейцарії мають право безкоштовно провозити лише один кілограм м'яса чи м'ясної продукції на людину. Все, що цю норму перевищує, обкладається митом і суттєво здорожчує м'ясо.

Маленька країна, маленькі господарства

Від того, що Швейцарія не є членом Євросоюзу, виграють і сільськогосподарські тварини, каже економіст Матіас Бінсванґер. "Країна може провадити власну аграрну політику. Завдяки прямій демократії, крім того, народ може більше впливати на неї. Це позитивно відбивається на ситуації тварин", - каже він. За словами експерта, навіть у Швейцарії ситуація в галузі не є ідеальною, але, мовляв, тут набагато важче вести політику всупереч інтересам населення.

Читайте також: Полювання в Німеччині: що дозволено, а що - ні

У Швейцарії закон встановлює максимально дозволену кількість телят, курей та свиней на одне фермерське господарство. Приміром, це 18 тисяч курок-несучок. Для порівняння, в Німеччині одне господарство, в середньому, утримує 30 тисяч курок, деякі господарства - навіть до 60 тисяч.

Фермерські господарства у Швейцарії навмисне обмежують у розмірі, що добре впливає на умови тримання тварин. Швейцарське фермерське господарство займає, в середньому, територію у 20 гектарів, для порівняння, у Німеччині це понад 60 гектарів.

Концепція малих господарств виправдовує себе і тому, що у Швейцарії виробляється лише 80 відсотків м'яса від загальних потреб. 20 відсотків імпортуються. Натомість Німеччина та багато інших країн ЄС, зокрема Нідерланди, виробляють суттєво більше м'яса, ніж споживають, аби експортувати його за кордон.

"Випереджає інших на 20 років"

Чи завдяки прямій демократії, чи завдяки відгородженню від світового ринку, чи через маленький розмір господарств - що стосується захисту тварин, то тут Швейцарія давно випередила своїх сусідів. "Дискусії, які зараз відбуваються у Німеччині, велися у Швейцарії роками, а то й десятиліттями раніше", - каже Сезаре Ск'ярра, виконавчий директор відділу сільськогосподарських тварин Швейцарської організації захисту тварин.

Читайте також: Чому в Німеччині дешеве м'ясо?

Приміром, кастрація малих поросят без анестезії у країні заборонена з 2010 року, тоді як у Німеччина вона дозволена досі. Тримання курок у клітках поза законом з 1992 року. За законом, відгодовча свиня у Швейцарії повинна мати щонайменше 0,9 квадратного метра місця, тоді як законодавство ЄС вимагає щонайменше 0,65 метра. "У тому, що стосується захисту тварин, Швейцарія випереджає інші країни на 20 років", - каже Сезаре Ск'ярра.

Добре і без "біо"

Утім, те, що сільськогосподарським тваринам у Швейцарії живеться краще, ніж у багатьох інших країнах, пов'язано не лише з законодавством, переконаний Ск'ярра. Допомогли ситуації, на диво, і дві найбільші мережі супермаркетів країни - Migros та coop. Адже вони ще понад 20 років тому запровадили власні лейбли захисту тварин.

Приміром, лейбли на кшталт Terrasuisse, naturaplan чи naturafarm вимагають від фермерів дотримання власних вимог захисту тварин і довкілля. Усі фермери, які випускають продукцію із цим лейблом, зобов'язуються цих вимог дотримуватися. "Деякі лейбли мають навіть ще суворіші вимоги щодо захисту тварин, ніж стандартні програми "біо", - каже Ск'ярра.

Мотивацією для фермерів служать додаткові виплати фермерам та сурові штрафи за недотримання вимог.

Висока цінова конкуренція

Тим не менш, у Швейцарській організації захисту тварин критикують той факт, що лише третина тварин живе у системах, які рекомендує організація, серед відгодовчих курей таких взагалі лише вісім відсотків. Особливо покращення, за словами Ск'ярри, потребують господарства, де тримають корів.

Крім того, 20 відсотків м'яса на ринку Швейцарії - імпортоване дешеве м'ясо з-за кордону. Воно вироблено за межами країни, відповідно, за гірших умов для тварин. Передусім таке м'ясо приваблює заклади громадського харчування, адже завдяки дешевому нешвейцарському м'ясу вони намагаються заощадити кошти.

Цінова конкуренція на ринку м'яса дуже жорстка, каже Філіпп Ціммерманн (Philipp Zimmermann) з найбільшої швейцарської профспілки Unia. "М'ясопереробна індустрія навіть у Швейцарії не є зразковою", - каже він. Ціммерманн вказує на те, що багато хто працює за зарплату, що не враховує жодних закріплених у тарифних угодах мінімальних ставок, "залежно від регіону, жити за ці гроші неможливо". За його словами, у цій галузі відбувається також найбільше нещасних випадків на робочому місці.

Інша психологія

Утім, чого можна повчитися у швейцарців, так це передусім одного: населення країни краще, ніж у Німеччині, усвідомлює, що якісні продукти мають свою ціну. "Дешеве м'ясо, яке можна купити в багатьох супермаркетах Німеччини, у Швейцарії, по суті, продати неможливо", - каже Тільман Слембек (Tilman Slembeck), який досліджує споживчу поведінку у Вищій школі прикладних наук Цюріха. "Швейцарці, коли бачать дешеве м'ясо, думають: добрим воно бути не може!" - пояснює експерт. Тож у країні не панує уявлення про те, що економія - це завжди добре. А це вже хороша передумова для реформування м'ясної індустрії країни на краще.