Харківська трагедія

Пожежа у виробничих приміщеннях "Харківської ювелірної фабрики" спалахнула у розпал робочого дня. Палаючі вікна з яких валить чорний їдкий дим і люди, які стрибали з вікон - такою побачили цю пожежу глядачі відео, яке розмістив в інтернеті очевидець подій. Щодо дій пожежних лунає чимало критики і запитань: як могло статися так, що вогнеборцям забракло засобів для ліквідації пожежі, чому не одразу з’явилися драбини і не напнули брезент, куди могли б стрибати з висоти люди?

"Оперативно і професійно"

Державна служба України з надзвичайних ситуацій взагалі не має і не зобов'язана мати в своєму розпорядженні "ні брезенту, ні тим більше батутів", - повідомив DW прес-секретар Харківського управління цього відомства Ігор Лупандін. Він категорично відкидає закиди щодо непрофесійності пожежних. "Під час ліквідації пожежі служби спрацювали оперативно і професійно. До гасіння пожежі було залучено 20 одиниць техніки",- наголосив він. Водночас досі нез’ясоване те, чому тоді замкнені в охопленому вогнем приміщенні мусили стрибати з вікон, не маючи іншого виходу і пожежних драбин.

За попередніми даними, причиною пожежі міг стати вибух хімічної речовини, після якого вогонь перекинувся на інші легкозаймисті хімікати, які використовували задля обробки коштовних металів. За словами віце-прем'єра Олександра Вілкула, загоряння спричинило кричуще порушення техніки безпеки. Слідство має відповісти і на питання, чому співробітники підприємства не одразу викликали пожежних. "Втрачено десять хвилин. Ми врятували 22 особи, але в ситуації, коли вогонь розповсюджуються дуже швидко, це рокові хвилини", - каже Лупандін і додає, що по прибутті служб палали понад 200 квадратних метрів приміщень.

Рядовий пожежний Антон, натомість, у розмові з Deutsche Welle не виключив, що наслідки могли б бути не такими катастрофічними, якби свої обов’язки сумлінно виконували усі чиновники, що мають контролювати стан пожежної безпеки на підприємствах. "Машини приїхали з водою, але коли вона закінчилася, то довго шукали гідранти",- сказав він.

За смерть вісьмох людей - шестеро з яких загинули на місці, і двох, що вистрибнули з вікон - четвертого поверху, як вважає Антон, має відповідати в тому числі і керівництво фабрики . "Там був спеціальний пропускний режим. Охоронець випускав людей раз на дві години. Під час пожежі броньовані двері були зачинені", - каже пожежний і додає, що навіть запасний вихід теж був зачинений на амбарний замок. Ключів від нього, як того вимагають правила протипожежної безпеки, поруч не було . "Чесно кажучи, місцевий інспектор з пожежної безпеки мав би давно опечатати це підприємство", - підсумовує Антон.

Системна проблема

Відповідно до порушеної кримінальної справи, слідство розглядає дві ймовірні причини займання: порушення правил техніки безпеки і людський фактор. Пожежний Антон сподівається, що харківська трагедія підштовхне владу до виділення коштів на переоснащення рятувальних служб. "Наші пожежні драбини з 1970-их років, які максимально сягають 9-го поверху. На цій пожежі у хлопців, як завжди, закінчився кисень,і вони теж наковталися токсичного диму", - каже він.

Фінансування оперативно-рятувальних служб здійснюють за рахунок державного бюджету. Деякі витрати беруть на себе і місцеві органи влади. Принаймні, в Харкові, перелічує Лупандін, місцеві органи влади допомагають і з придбанням палива, і спецтехніки, і сучасного обладнання. Загальний стан справ, натомість, як вважає директор військових програм київського Центру імені Разумкова Микола Сунгуровський, не витримує жодної критики. "Уся наша система порятунку людей настільки відстала від життя, настільки розвалена, що вже давно є питанням національної безпеки. Її треба реформувати повністю", - переконаний Сунгуровський.