Реформи на вимогу МВФ

Deutsche Welle: Пане Кірхнер, згідно із досягнутою з МВФ у четвер, 26 березня, домовленістю, Україна отримає від фонду кредит на суму від 14 до 18 мільярдів євро. За обсягом це можна порівняти із тим, що наприкінці минулого року Віктору Януковичу давав Володимир Путін. У чому різниця між кредитуванням Росією та Міжнародним валютним фондом?

Роберт Кірхнер: Я бачу дві великі різниці. По-перше, кредит МВФ - це частина великого міжнародного пакету фінансової підтримки, загальний обсяг якого складатиме близько 27 мільярдів доларів. Загалом виходить набагато більше грошей. Але інша важлива різниця - це умови. У цьому сенсі кредит МВФ має багато переваг для України. Адже його надання пов’язане з вимогами, виконання яких дозволить усунути дисбаланс у різних сферах економіки, який і привів до нинішніх проблем. Це насамперед дефіцит державного бюджету та дефіцит платіжного балансу. Якщо всі вимоги МВФ буде виконано, Україна економічно видужає. Натомість російський кредит не виправляв положення, а лише на короткий час фінансував дефіцит. В результаті проблеми України стали би лише глибшими, а борги ще більшими.

Економічна ситуація в країні критична. Доведеться скорочувати державні видатки. Де, на вашу думку, є потенціал для заощадження, а де краще не урізати, щоб не зашкодити економіці?

Якщо не коригувати видатки, то до кінця року дефіцит бюджету сягнув би 10 відсотків ВВП. Це показник просто захмарний, профінансувати такий дефіцит неможливо, тим більше, що Україна зараз не має доступу до ринків капіталу. Український уряд заявив, що впродовж двох років планує скоротити дефіцит до 2,5 відсотка. Це величезний виклик. Перш за все, звісно, доведеться підвищувати тарифи на газ та опалення. Український уряд вже заявив, що буде робити це, щоб поступово довести тарифи до реальної вартості палива.

Яку роль у скороченні дефіциту бюджету може відіграти боротьба з корупцією?

Це дуже важливе завдання. Якщо подивитися на систему державних дотацій, державних закупівель, то є серйозні підстави вважати, що певні кола наживались на цьому. Якщо в цих сферах буде більше прозорості, це дозволить доволі швидко скоротити видатки. Завдяки цьому можна зробити скорочення видатків держави більш стерпним із соціальної точки зору. У цьому питанні я - оптиміст. Вже зроблено перші кроки до більшої прозорості держзакупівель.

Але часто доводиться зіштовхуватися з думкою, що достатньо припинити незаконне збагачення чиновників і фінансова ситуація в державі нормалізується. Чи варто цього очікувати?

Я не думаю, що цим можна обійтися. Низку дотацій неминуче доведеться скорочувати. Це насамперед питання тарифів на енергоносії. Ми кілька років тому підрахували, що тарифи для населення покривали в окремих випадках лише 16 відсотків фактичних витрат. Звісно, в енергетичному секторі була корупція, але її усунення - лише один з цілої низки необхідних заходів.

У програмі реформ, яку ви представили нещодавно уряду України, йдеться також про розв’язання проблеми бюрократії. У чому головне завдання - скорочення армії чиновників?

Ні, першочергове завдання - спростити життя бізнесу, щоб він міг вільніше розвиватися, інвестувати, створювати робочі місця. Найбільше від адміністративних перепон потерпає малий і середній бізнес. Якщо вдуматись, що навіть невеликим підприємствам доводиться утримувати бухгалтера. Для здійснення найпростішої транзакції в Україні потрібно до чотирьох документів, при тому, що в ЄС достатньо одного - простого рахунку з усіма необхідними даними. Вже сам факт зняття адміністративних бар’єрів вивільнить серйозні людські ресурси в держапараті, яким можна буде знайти більш корисне застосування. Але першочергове завдання - саме покращення інвестиційного клімату. Адже в Україні вже два роки стагнація економіки. Цю ситуацію треба негайно виправляти.

Цього року очікується навіть падіння ВВП на три відсотки. Чому така сумна картина при тому, що уряд налаштований на "правильні кроки"?

Такі заходи у короткій перспективі зазвичай пригальмовують зростання. Зокрема, через сильну фіскальну консолідацію. Але в середній і довгостроковій перспективі це дозволить рухатись у бік зростання. Не треба при цьому забувати, що вихідна позиція для України - два роки стагнації. Треба ще врахувати складну політичну ситуацію та вплив зовнішніх чинників, зокрема важкі відносини з Росією. Тим більше, що поки незрозуміло, як ці відносини вибудовуватимуться надалі.

Як, на вашу думку, вийти з цієї дилеми: якнайшвидше підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, попри ризики гострої реакції Росії?

Ми завжди виступали за зону вільної торгівлі з ЄС і проти приєднання України до Митного союзу з Росією. З червня Європейський Союз вже полегшить доступ до свого ринку для українських товарів з цілої низки галузей. Буде логічно згодом якнайшвидше створити зону вільної торгівлі. Це - правильний шлях для України. Треба дивитися, як Росія на це реагуватиме. У неї є економічні важелі впливу. Європейський Союз має бути напоготові й реагувати заходами у відповідь в разі потреби. Звісно, треба вести діалог з Росією і вказувати на неприйнятність тих чи інших років. Але треба й бути готовими до подальших кроків, аби підтримати стабілізацію України, компенсувати втрати від можливих втрат на російському ринку. Не треба забувати, що значна частина бізнесу, який може постраждати від реакції Росії - це насамперед машинобудування - сконцентрована саме на сході країни. Не можна допускати, щоб це призводило до масового невдоволення в цьому регіоні. Міжнародна спільнота має бути готова швидко надати допомогу. Можливо, у вигляді інвестиційних програм, щоби модернізувати українське машинобудування.