Німецький політик: Вимога Києва щодо "гуманітарки" з Москви справедлива

Андреас Шокенгофф - визнаний експерт з питань Росії та Східної Європи у фракції Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС), що входить до правлячої коаліції в Бундестазі. У своєму інтерв’ю німецькій радіостанції Deutschlandfunk він нагадав, що саме під виглядом гуманітарної допомоги та миротворців почалося вторгнення російських військ до Грузії в 2008 році. Тому він підтримує вимогу української влади про огляд вантажу і його розподіл представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Інакше ніхто не може гарантувати, що замість продуктів і медикаментів у Донецьк і Луганськ не будуть завезені системи залпового вогню, наголошує політик. Окрім того, гуманітарна допомога, за його словами, має потрапити до мирних громадян, а не до озброєних сепаратистів.

Deutschlandfunk: Тож Ви вважаєте, що ця колона з гуманітарною допомогою - лише трюк?

Андреас Шоккенгофф: Небезпека того, що це трюк, дуже велика. Хоча й існує певний перелік вмісту вантажівок, але українці не знають, що в цих машинах перебуває насправді. Кажуть, що 100 тонн цукру, 30 тонн солі. Та вони українцям не потрібні. Кажуть, що 69 електрогенераторів, ліки, медичне обладнання. Але що за цим усім ховається насправді, українці не знають. У них, до того ж, не було навіть нагоди перелічити, що ж дійсно потрібно для забезпечення мирного населення.

А Ви як думаєте, що там за вантаж усередині?

Що там всередині, я не знаю, але зрозуміло одне - потрібно виявляти обережність. Давайте, до того ж, не забувати, що українська територія між російським кордоном і Луганськом цілодобово піддається обстрілу з боку Росії. Застосовуються нові системи залпового вогню, які обстрілюють не окремі цілі, а цілі квадрати, через які просто неможливо пересуватися. Це масивні воєнні дії за умов, коли війна не оголошена. Тому треба стежити, щоб ця ситуація під приводом перемир'я не перейшла в перманентний стан, щоб не з'явився новий "заморожений конфлікт", який загальмував би стабільний розвиток в цій частині Східної Європи, надовго встановив би в ньому нестабільність.

Але припустімо, що Путін все ж спрямує війська до України. Як відповість на це Захід? Новими санкціями або військовими заходами?

Почнімо з того, що ми маємо справу з гібридними методами ведення війни. Це не масоване вторгнення військ, а використання в своїх інтересах російськомовного населення, приховані операції секретних служб і спецназу, військові погрози. Ось на це треба реагувати. Найважливіша і найбільш реалістична відповідь - економічна допомога. Населення в Україні повинно швидко відчути позитивні зміни, побачити угоду про асоціацію з ЄС в дії. Потрібна практична допомога, наприклад польові лазарети на час зими, снігоприбиральна техніка. Треба полегшити візовий режим. Все це швидко змінить настрій в країні в бік супротиву російському вторгненню. Та й у самій Росії, де діє гігантська пропагандистська машина, зміниться забарвлення та зміст публічної дискусії.

Тобто, військовими методами Захід, на Вашу думку, втручатися не має і не буде, незалежно від того, що трапиться?

Теза про те, що ми не будемо реагувати на військову агресію військовими методами, правильна. Але між опцією "не реагувати військовими методами" і "не реагувати взагалі" є цілий спектр інструментів, які ми маємо в своєму розпорядженні. І якщо Євросоюз продемонструє єдність і якщо громадською думкою на Заході не зможуть маніпулювати (адже у відритому демократичному суспільстві хоч і мають місце дискусії, але приховати правду не можна), тоді ми матимемо перевагу.

Інструменти, які досі використовує Захід, це санкції. Перша реакція Москви - нові провокації. Чи зможуть санкції в середньо- або довгостроковій перспективі подіяти на Путіна?

Ситуація в Росії вже зараз дуже нелегка, та й позиції самого Путіна всередині країни далеко не такі блискучі, як їх із дня в день подають на телебаченні. Якщо Путін не виправдає очікувань, якщо ізоляція Росії, яка шкодить, насамперед, російському населенню, в найближчі місяці подіє, то похитнуться й позиції Путіна. Адже захищає він владу клептократичного угруповання в Кремлі, навіть проти волі власного населення.