До Болонського процесу в Німеччині поставились несерйозно

Від дня ухвалення декларації про створення єдиного навчального простору в Європі минуло вже дванадцять років, а ситуація на краще в німецькій системі вищої освіти не змінюється: 2006-й, 2008-й та 2009-й запам’ятались масовими протестами незадоволених та перетруджених студентів. Про те, на які підводні камені наштовхується Болонських процес в Німеччині, та як їх можна позбутися, розповів в інтерв’ю Deutsche Welle Вольф Ваґнер, колишній проректор Вищої школи в Ерфурті та автор низки книг про різні аспекти навчання в німецьких закладах вищої освіти.

Deutsche Welle: Згідно з останнім звітом про реалізацію Болонської реформи, Німеччина займає 30-ту позицію в рейтингу з 48 країн…

Вольф Ваґнер: На мою думку, насправді ситуація ще гірша. У звіті, який представили європейській комісії німецькі урядовці, йдеться про те, що друга сходинка вищої освіти в Німеччині доступна усім бакалаврам, але це не так. Місць в магістратурах на даний момент вистачає лише на третину випускників бакалаврату. За моїми підрахунками, насправді ми перебуваємо лише на 39-тій позиції.

Чому перехід на Болонську систему так важко дається Німеччині?

У Німеччині до Болонського процесу поставились не зовсім серйозно. Змінились лише зовнішні атрибути, самі ж принципи навчання залишились колишніми. Німецькі професори, як і раніше, намагаються донести до студентів якомога більше інформації, не переймаючись тим, чи знадобляться їм ці знання на практиці. Однак, акцент варто робити на якості: вчити студента самостійно працювати з інформацією і вирішувати наукові проблеми.

Як можна виправити ситуацію?

Для того, щоб Болонська система в Німеччині по-справжньому прижилась, потрібно радикально змінювати принципи викладання. Орієнтуватися при цьому варто на скандинавські країни. Там студенти, починаючи вже від першого семестру, працюють над проектними завданнями, практичним семінарам присвячується половина навчального часу. Студенти самостійно працюють над розробкою наукових концепцій, будують моделі, вчаться на власних помилках. Право на помилку – це саме те, чого позбавлений студент в Німеччині, де навчальний процес полягає в передачі знань і контролю успішності. Результати, між іншим, очевидні: якщо порівняти кількість патентів на душу населення в різних країнах, в трійці кращих опиняться та ж сама Швеція та Фінляндія.

Чому традиції навчання в Німеччині так сильно відрізняються від скандинавських?

Так склалось історично, ще з часів Романтизму. Вважається, що студент в Німеччині повинен бути всесторонньо освіченим і мати певний багаж знань. Саме через цей принцип семінари та лекції перевантажені інформацією. Варто відмовитись від культу знань і замість цього розвивати потенціал кожного студента окремо.

Які конкретні кроки необхідно втілити?

Насамперед, необхідно додати до трьох років бакалаврату четвертий. На початку навчання студенти будуть відвідувати заняття на різних факультетах і дивитися, якими науковими методами там послуговуються. Безпосереднє навчання за спеціальністю студенти розпочинають лише з другого семестру. «Зубріння» неминуче, але воно має бути осмисленим: в навчальний план необхідно вже на ранніх етапах включати практичні семінари. На початку навчання їхня кількість повинна складати не менше двадцяти відсотків і зростати від семестру до семестру. Від орієнтації на практику виграють і ті студенти, що після навчання залишаться в науці, і ті, котрі наукової кар’єри не прагнуть.

Розмову вела Тетяна Гоголкіна / Євгенія Куца
Редактор: Володимир Медяний