Міжнародне право та Росія

Статут ООН, як відомо, є основою міжнародного публічного права. Цей документ, ухвалений у 1945 році, найперше був покликаний "позбавити наступні покоління від лиха війни". Саме у Статуті ООН, під яким на сьогодні підписались представники 192 країн світу, врегульовані дії держав у випадках загрози миру, порушень миру та актів агресії. Тобто, цей документ у світовому масштабі є офіційним регулятором "застосування сили" у міждержавних відносинах.

"Те, що російська влада зараз здійснює у Криму, є однозначним порушенням норм міжнародного публічного права", - заявив днями прем'єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер. "Ці дії не відповідають зобов'язанням, які російська влада взяла на себе у 90-ті роки щодо України", - пояснив Юнкер у розмові з Deutschlandfunk.

Росія досі офіційно не визнає, що саме її віськові у Криму захоплюють аеропорти та державні будівлі, блокують українські військові частини та "охороняють" вулиці кримських міст. Але політики країн Заходу не сумніваються у тому, хто за цим стоїть.

Росія переконана, що військова інтервенція у Крим є виправданою з точки зору міжнародно-правових норм. Президент РФ Володимир Путін обґрунтовує дії Росії тим, що життя російських громадян в Україні перебуває під загрозою. Штефан Тальмон, професор міжнародного права Університету Бонна, вважає цю тезу неправильною: "Міжнародне право не надає дозволу на відправлення озброєних загонів до іншої країни з метою захисту присутніх там груп населення".

Жодного вторгнення без дозволу Ради безпеки ООН

Територіальна недоторканність та політична незалежність держав переважають над метою захисту населення. Навіть у випадках суттєвого порушення міжнародно-правових норм та за умов обставин, наближених до геноциду, вторгнення на територію іншої країни без відповідного мандату РБ ООН неможливе. "Другим випадком, яким за Статутом ООН дозволяється застосування військової сили, є самооборона", - пояснює віце-директор Інституту міжнародних відносин Гамбурзького університету професор Маркус Котцур.

"Отже, те, що зараз відбувається у Криму, не відповідає нормам міжнародного права", - додав Тальмон у розмові з DW.

Використання військ тільки тоді погоджувалося б з положеннями Статуту ООН, якби про допомогу просив український уряд. "Навіть "уряд в екзилі" може висловити таке прохання, а екс-президент Янукович зараз якраз і перебуває у Росії", - сказав Тальмон. Однак такий варіант був би легітимним, якби в Україні новий уряд прийшов до влади шляхом путчу, але ж президента Януковича від влади усунув чинний український парламент. Що, однак, не завадило російському представнику в ООН Віталію Чуркіну виправдати дії Росії тим, що Янукович таки звернувся до російської влади та просив про "відновлення права і порядку". А деякі урядові голоси у Москві взагалі кажуть, що надіслали війська до Криму за власною ініціативою.

Нелогічність російського уряду

Правник Тальмон вважає дещо дивним, що, з одного боку, російський уряд виправдовує військову інтервенцію у Крим, посилаючись на прохання Януковича чи на власну ініціативу. "З іншого боку, вони заявляють, що ніякої військової інтервенції немає", - додає професор. Адже разом з російськими солдатами, які дислокуються у Криму на підставі російсько-українських угод, по Криму пересуваються військові без розпізнавальних знаків. Кажуть, що то місцеві представники "народної самооборони", які виступають за приєднання до Росії.

Навіть якщо припустити, що ці загони не прибули з Росії, це нічого не змінить у правовій оцінці ситуації, пояснює Тальмон: "І у цьому випадку це є порушенням норм міжнародного права". Професійна виправка "озброєних цивільних" дозволяє дійти висновку, що йдеться саме про російські війська. "Однак навіть якщо це не так, міжнародне право забороняє державам озброювати та підтримувати нерегулярні військові формування на території інших держав", - каже експерт з міжнародного права.

Неповороткість міжнародного права

Утім, порушення Росією положень Статуту ООН не матиме впливу на ситуацію у Криму, вважає Тальмон: "Проблема полягає у тому, що міжнародне право дуже неповоротке". Додатково розбурхати ситуацію може запланований у Криму на середину березня референдум, який є неконституційним, переконаний експерт у галузі конституційного права Отто Лухтерханд. "У статті 73 Конституції України чітко передбачено, що питання про зміну території України вирішуються винятково на всеукраїнському референдумі", - пояснює юрист.

Це призведе до того, вважає правник Тальмон, що проголошення незалежності Криму від України з точки зору міжнародного права буде невизнаним. "Очевидно, що жодна країна не визнає Крим як частину території Росії", - каже він. Подібна ситуація має місце з північним Кіпром. На окупованій турецькими військами території в 1978 році була проголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана тільки Туреччиною.

Також Тальмон вбачає паралелі й з інтервенцією НАТО у Косово. "Захід тоді розбив багато міжнародно-правової порцеляни, і Росія поводить себе зараз так само", - каже він. І додає: "Республіку Косово за шість років незалежності визнали лише 100 країн. А 90 так і не визнали". Різниця із ситуацією у Криму полягає у тому, що у випадку Косова між воєнним втрогненням НАТО та проголошенням незалежності пройшли роки, під час яких область перебувала під управлінням ООН. "Тепер же такий процес має відбутись протягом кількох днів та за відсутності російських військ", - наголошує Тальмон.

Утім, політик Жан-Клод Юнкер має чітку позицію щодо Росії: "Ми повинні робити так, щоб російській стороні стало зрозуміло - так діяти не можна".