Порнографія чи мистецтво?

Ларс фон Трієр мовчки посміхається в об'єктив камери. На футболці напис "Персона нон грата" із зображенням стилізованої золотої пальмової гілки. У 2011 році на фестивалі у Каннах (де, власне, вручають "Золоті пальмові гілки") данський режисер, який на прес-конференції почав робити компліменти нацистам, став причиною скандалу. Рада директорів фестивалю проголосила його "персоною нон грата", і відтоді Ларс фон Трієр не розмовляє з представниками ЗМІ. А кінострічки таки продовжує знімати.

Неповна повна версія

На кінофестиваль "Берлінале" режисер привіз 145-хвилинну сповідь німфоманки. Фільм так і називається: "Німфоманка. Частина 1. Довга версія". "Частина 1", тому що буде і друга. "Довга", тому що існують дві версії відвертої стрічки. В короткій версії більшість еротичних сцен (або, як пишуть деякі критики, порнографічних) вирізано. Режисер відмовився брати в цьому участь, тому продюсери зробили її самостійно. Глядачі "Берлінале" побачили довшу версію "Німфоманки", але, припускають, також неповну. Достовірно відомо, що дублювали головних акторів в еротичних сценах професійні порноактори, що, власне, натякає на зміст фільму.

Стрічка розпочинається зі сцени в темному провулку під сувору музику німецького рок-гурту Rammstein: "Відчуй мене, тримай мене, я не покину тебе". Сніг. Краплі води голосно б'ють по металевій кришці баку для сміття. У кадрі побита, у крові жінка на ім'я Джо. Її (Шарлотту Генсбур, в юному віці – Стейсі Мартін) знаходить інтелігентний Зеліґман (Стеллан Скарсгорд), чоловік у літах. Він відводить її додому, дає піжаму, заварює чай.. Запитує, що сталося, і Джо розповідає про своє нелегке життя.

Зеліґман - любитель книг. На теології, філософії і музиці Баха розуміється краще, ніж у реальному житті. Тим паче у такому, про яке оповідає Джо. Тому й порівняння, співвідношення та паралелі, що наводить Зеліґман, наївні, іноді навіть комічні. Проте він здогадливий і чудово розуміє, звідки це божевілля вже немолодої жінки: вона безмежно любила свого добросердечного поетичного батька і ненавиділа матір. Ще з дитинства вона намагалася сповна відчути життя, але бажання залишилося нездійсненим. Джо втратила смак до життя і залишився тільки секс, лише насолода без кохання.

Детально у фільмі описано втрату незайманості Джо з юним власником мопеда, парі з подругою про те, хто переспить з більшою кількістю чоловіків, яке вони уклали у потязі (за перемогу – пакетик цукерок). У стрічці описані історії коханців та їхні стосунки. "Дві з половиною години еротичних стогонів", - так з іронією та певним осудом найменувала рецензію на фільм Ларса фон Трієра одна із провідних німецьких газет. Що не зовсім доречно, оскільки велику частину стрічки займає таки не еротика.

Уважно підійшли до фільму і доброзичливо налаштовані критики. Хоча підхід до рецензування у них особливий: вони розмірковують про "сексистський світ", порнографію й про "оригінальний кінопроект збіднілої душі". Хто що бачить.