Остання жертва

Двоє молодих людей під покровом темряви повзуть через садові ділянки в Східному Берліні. Їхня мета - канал Брітц, який з'єднує Східний і Західний Берлін. У цьому місці Крис Ґюффрой та його товариш Крістіан Ґаудіан 5 лютого 1989 року, незадовго до півночі сподівались подолати Берлінський мур. До обох дійшли чутки про те, що керівництво НДР тихцем зняло наказ стріляти на внутрішньонімецькому кордоні. Згідно з цим наказом, східнонімецькі прикордонники силою мали запобігати кожній спробі втечі з НДР. Інформацію юнаки отримали зі, здавалося б, надійного джерела - від одного з прикордонників у Тюрингії. Тому вони сміливо долають триметрову "тилову стіну", а потім - "прикордонну сигнальну загорожу". Раптом яскравий світ прожекторів залив усю смугу смерті, спрацювала сигналізація.

Наказ стріляти

З усіх сил юнаки побігли до останньої перепони перед рятівним кордоном - триметрової огорожі. У відчаї Кріс та його друг намагаються допомогти одне одному. Та запізно, прикордонники вже помітили "біженців республіки" - і відкрили вогонь. Наказ стріляти був усе ще в силі. Крис Ґюффрой помер під градом куль, один постріл влучив йому в серце. Крістіан Ґаудіан був важко поранений і заарештований.

Звуки пострілів, які розірвали нічну тишу, чула й Карін Ґюффрой, мати Кріса. Але про те, що це її син загинув на кордоні, вона дізналася лише кілька днів потому. Він став останньою жертвою сумнозвісного наказу стріляти біля Берлінського муру.

Смертельні випадки на кордоні приховувались

Скільки загалом людей стали жертвами смертельної прикордонної політики НДР, не відомо й досі. Суворий прикордонний режим панував не лише біля Берлінського муру, який розділяв Берлін на дві частини, але й вздовж всього німецько-німецького кордону завдовжки 1400 кілометрів. Тепер історики намагаються внести ясність у це питання. У рамках дослідницького об'єднання "Держава часів СЄПН" (СЄПН - Соціалістична єдина партія Німеччини) при Вільному університеті Берліна вони заснували спеціальний проект. "Наразі ми обробляємо 1036 справ людей, імена яких відомі. Окрім цього, є ще 192 випадки з невідомими людьми", - пояснив дослідник Ян Костка в інтерв’ю DW. Влада НДР, видається, сама не вела переліку осіб, які загинули на внутрішньонімецькому кордоні. Навіть навпаки, смертельні випадки дуже добре приховувались. Працівники міністерства державної безпеки НДР, відомого як Штазі, змушували родини загиблих мовчати.

Родині Криса Ґюффроя також досить нечітко пояснили, що він помер, коли атакував закриту військову зону. Однак у матері виникли сумніви, адже тієї ночі вона чула постріли. За два тижні потому родичі розмістили в газеті "Berliner Zeitung" оголошення про смерть юнака. Як причина смерті вказувався "нещасний випадок" - таким було неписане правило.

На поховання завітало багато західних журналістів. Тогочасна західноберлінська радіостанція RIAS повідомила: "Нечітке формулювання трагічної події, внаслідок якої Крис назавжди закрив свої очі, повторилось у промові професійного плакальника сьогодні після обіду. Більше про причину смерті офіційно нічого не було чутно. Зранку по кладовищу розподілились працівники сил державної служби безпеки. Деякі з цих людей у цивільному навіть були присутні під час жалобної церемонії".

Така підвищена увага до випадку Ґюффроя є радше винятком. У більшості інших смертельних випадків Штазі успішніше вдавалось залякувати родини загиблих і приховувати інформацію. До сьогоднішнього дня. "Це дуже скрупульозна дослідницька робота, доводиться постійно звертатись до нових і нових джерел, - каже Ян Костка. - Ми аналізуємо щомісячні або навіть щоденні звіти установ, які були залучені до прикордонної охорони, щоб перевірити, чи були повідомлення про загибель людей на кордоні".

Лише нещодавно вдалось з'ясувати, скільки людей загинуло саме біля Берлінської стіни - 138. Йдеться про таких, як Крис Ґюффрой. Ця цифра базується на останніх висновках дослідників з об'єднання "Держава часів СЄПН" і доповнює дослідницький проект Меморіалу Берлінської стіни і Центру сучасних історичних досліджень у Потсдамі. До уваги брались лише ті смерті, які мали прямий зв'язок з прикордонним режимом. Сюди також включено людей, які не мали наміру втекти, але були розстріляні біля стіни. Або прикордонників НДР, які були вбиті під час спроби втечі. Але в переліку немає тих, хто наклав на себе руки, тому що не могли змиритися з тим, що вони були замуровані режимом НДР.

Люди, які стоять за цифрами

Важливішими за кількість жертв Берлінського муру є життєві історії, переконана заступниця директора Меморіалу Берлінської стіни Марія Нуке. "Вирішальним є питання, що пережили ці люди. Чому вони пішли на такий ризик та якими були їхні мотиви? " - підкреслює вона.

Крису Ґюффрою було лише 20 років, коли 5 лютого 1989 року в нього влучив смертельний постріл прикордонника. Вивчившись на офіціанта, він мав відбувати службу в Національній народній армії. Замість того, аби служити НДР, він більше хотів жити на волі та подорожувати світом. Через дев’ять місяців після його жахливої смерті, 9 листопада 1989-го року Берлінський мур впав.