1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Руїна, звільнення і новий відлік"

Сара Гофманн, Світлана Кореновська28 квітня 2015 р.

Зруйновані міста, осиротілі діти, люди, що втратили домівки. А ще - воєнні злочинці... Німецький історичний музей в Берліні презентує експозицію про життя 12 країн Європи після Другої світової війни.

https://p.dw.com/p/1FEF7
Повоєнна Європа у виставці берлінського музею "1945 - Niederlage. Befreiung. Neuanfang"
Фото: DW/Sarah Hofmann

8 травня 1945 року дев’ятнадцятирічний Ернст Кольманн пролітає на американському військовому літаку над батьківським домом у Кельні. Тоді він ще не знає, що його батьки у 1941 році були депортовані з Кельна і вбиті в Ризі. Сам він урятувався лише завдяки місії "Kindertransport", що тривала з кінця 1938-го по травень 1940-го року і в рамках якої Великобританія прийняла майже 10 тисяч єврейських дітей з чотирьох європейських країн, включно з Німеччиною.

У далекому травні останнього року війни Ернст Кольманн ще не був британським громадянином. Однак на той момент він вже закінчив курс навчання в тренувальному таборі королівських військово-повітряних сил і як військовий стрілок отримав дозвіл у супроводі двох американських офіцерів пролетіти над рідним містом. З цієї нагоди юнак навіть створює власний бортовий журнал і таким чином переконує пілота пролетіти над своїм колишнім будинком на кельнській Роонштрасе.

Цей бортовий журнал тепер можна побачити на виставці, присвяченій сімдесятій річниці закінчення Другої світової війни у Німецькому історичному музеї. Акуратно надруковане на машинці ім'я - Ернст Кольманн. Це лише одна з тридцяти шести особистих історій очевидців закінчення війни, що представлені на виставці.

Поет Євген Долматовський у травні 1945 року в Берліні
Поет Євген Долматовський у травні 1945 року в Берліні. Його життєва історія теж представлена на виставціФото: Sammlung Ernst Volland und Heinz Krimmer/DHM

Загалом у берлінська виставка охоплює дванадцять країн. Серед них, перш за все, Німеччина та її найближчі сусіди: Франція, Бельгія та Польща. Для виставки також надали матеріали Великобританія і Росія. "Ми відчували, що нам необхідний погляд не лише на Німеччину, а й на її близьких сусідів, - каже кураторка виставки Бабетт Квінкерт. - Ми в Німеччині маємо особливу відповідальність, адже тут почали Другу світову війну. Німеччина відповідальна за масові вбивства небачених до того розмірів".

Європейські країни після війни

П'ять з половиною довгих років, починаючи з вторгнення у Польщу в 1939-му, війна, внаслідок якої у всьому світі загинуло 60 мільйонів людей, бушувала в Європі. Щонайменше 20 мільйонів дітей залишилися сиротами і напівсиротами на руїнах повоєнної Європи, ще 7 мільйонів людей, котрих вивезли на примусові роботи до Німеччини і 400 тисяч звільнених з концтаборів в’язнів намагалися знайти шлях до своїх сімей.

Клас Лариси Поповиченко. Ленінград, 1940 рік
Клас Лариси Поповиченко. Ленінград, 1940 рікФото: DW/S. Hofmann

Повернувшись до свого рідного Ленінграда, 14-річна Лариса Поповиченко дізналася, що більшості її друзів вже немає... Лише восьмеро із її класу, де було 32 дитини, пережили блокаду. Нині 84-річна Лариса Поповиченко особисто передала для виставки фотографію свого класу. "Мені досі боляче дивитися на це фото", - зізнається вона, водночас додаючи, що вдячна німецькому музею, за те, що він зберігає пам'ять про її однокласників і про жахливі часи війни. Зла на німців жінка, утім, не тримає. "Вони ж теж страждали і переживали голодні часи", - каже Лариса Поповиченко.

Виставка Німецького історичного музею якраз і демонструє, з якими проблемами зіткнулася кожна з європейських країн після війни. Німеччина програла війну і втратила свій суверенітет. Країна була поділена на чотири окупаційні зони між союзниками, а згодом розбіжності в інтересах переможців та "холодна війна" призвели до утворення двох німецьких держав.

Більша частина Польщі - теж у руїнах. Країна належить до сфери інтересів Радянського Союзу, тож незабаром тут розпочинається "сталінізація" та створення прорадянського уряду.

Великобританія - одна з переможниць війни. Однак і тут повоєнні роки позначені бідністю населення і виснаженням економіки. Уряд лейбористів працює над перетворенням країни на сучасну державу з розвиненою соціальною системою. У повоєнній Франції, що у роки війни перебувала під владою маріонеткового режиму Віші, розпочинається період Четвертої республіки.

Критичний перегляд минулого

Питання, що однаково постало в усіх окупованих під час війни країнах, а також у Німеччині і Австрії: хто повинен бути покараний за злочини нацистів? Можливо, чиновники середньої ланки, котрі втілювали на практиці закони, що уможливили систематичне переслідування євреїв? Чи фермер, якого німецькі окупанти змусили брати учать у розстрілах партизанів? А може художниця-карикатуристка, яка малювала антисемітські ілюстрації для дитячих книг і преси? Промисловець, на фабриці якого примусово працювали тисячі остарбайтерів? Чи покарати мусять лише есесівця, котрий слідкував за масовим вбивством єврейських в’язнів у концентраційному таборі? Проти багатьох таких осіб в різних європейських країнах було висунуто обвинувачення.

Зруйнована Варшава, січень, 1945 рік
Зруйнована Варшава, січень, 1945 рікФото: Stiftung Deutsches Historisches Museum

"У Німеччині, особливо вражає те, що після війни більшість німецького суспільства не мала великого бажання критично опрацьовувати власне минуле", - каже кураторка виставки Квінкерт. У Норвегії до справи з військовими злочинами підійшли радикально. Країна, яка була окупована Німеччиною під час війни, однак зберегла власний уряд, провела наймасштабніші у всій Європі судові процеси над військовими злочинцями. У Польщі вже в 1947 році відбулися судові процеси щодо злочинів Аушвіцу (у Німеччині подібні процеси почалися лише в 1960-их), а більшість обвинувачених були засуджені до смертної кари.

"До сьогодні ще не достатньо розповсюджене знання про те, що серед 13 мільйонів жертв нацистських злочинів майже 90 відсотків походили з України, Білорусі, країн Балтії та Польщі", - зазначає Квінкерт. У Німеччині та інших країнах Західної Європи ще й досі мало кому відомий той факт, що не лише німці були примусово переміщені внаслідок встановлення кордону по Одеру та Нейсе. Адже це болюче питання ще й для майже трьох мільйонів поляків, котрі мусили покинути свою колишню батьківщину. Згідно з так званим "договором про репатріацію", майже 500 тисяч українців було примусово переселено з Польщі до Радянського Союзу. Понад 1,1 мільйона поляків мусили покинути свої домівки на територіях, котрі відійшли до Радянського Союзу.

Колишні примусові робітники на дорогах повоєнної Європи
Колишні примусові робітники на дорогах повоєнної ЄвропиФото: Stiftung Deutsches Historisches Museum

Фотограф польсько-вірменського походження Станіслав Бобер був одним з них. Його рідним містом був Станіславів (нині Івано-Франківськ), котрий після 1945 року остаточно став територією Радянського Союзу. Звідти він мусив виїхати в Ополе. Фотокамера, яку він узяв зі своїми речами та якою задокументував свої вимушені поневіряння, зараз є одним із експонатів виставки в Німецькому історичному музеї. Кожен експонат на ній - історія людської долі. Однієї з мільйонів доль на повоєнних шляхах Європи.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій