У Києві депутат Бундестагу відвідала клуб молодих політиків, який функціонує зусиллями Фонду імені Фрідріха Еберта й громадської організації "Центр політичної освіти". Спілкування з молодими українцями приємно вразило німецького політика:

„Вони дуже активні, працьовиті, хочуть створити для себе великі перспективи. Я маю враження, що групи молодих людей тут в Україні дещо цілеспрямованіші, ніж це іноді є в Німеччині. Це добре, коли люди є політизованими, і саме політизовані в тому сенсі, що шукають найкраще вирішення проблем в країні і прагнуть взяти участь в розбудові держави”.

Бербель Кофлер зазначає, що серед німців зараз спостерігається певна політична втома, і висловлює сподівання, що вона мине, оскільки громадська активність є важливою як для Німеччини, так і для України. Особливу роль, на її думку, може відігравати молодь:

„Я вважаю, що політика буде кращою якщо люди втручатимуться, передусім молоді люди. І я дуже сподіваюся, що в Україні є це молоде покоління, яке хоче втручатися. Яке під політикою імовірно розуміє щось інше, ніж розподіл посад, натомість дійсно хоче робити щось для країни і рухати країну вперед”.

Жваву дискусію учасників круглого столу викликали спогади німецької гості про часи її громадської активності в молодіжному крилі Соціал-демократичної партії Німеччини:

„Я вважала це завжди привілеєм і завданням політичних об'єднань молоді, дивитися дещо критичніше на роботу, яку здійснює материнська партія. І це було завжди нашим завданням як молодих соціалістів – критично обмірковувати політичні рішення власної партії”.

Депутат зазначила, що німецькі "дорослі", так би мовити, партійці не дуже люблять, коли молоді люди втручаються в їхню "дорослу" політику. Але на думку пані Кофлер, це є вирішальним аспектом діяльності молодих політиків щодо їхніх партій.

Один з молодих учасників зустрічі Кирило Савін висловив думку, що українській молоді реалізуватися через молодіжні політичні організації надзвичайно важко:

 

„У нас партії використовують молодіжні організації як такі фарм-клуби для себе. Знаєте, є "Динамо", "Шахтар", у них є молодіжні команди. Вони виховують молодь, інвестують гроші. Але що у "Динамо", що у "Шахтаря" останнім часом ця політика трошки не вдається. Вони більше купують бразильських гравців, купують кого завгодно, але українцям дуже важко пробитися. Чому це, це вже футбольна проблема, але щодо партій, то так само".

 

Голова Всеукраїнської народно-демократичної ліги молоді Павло Вікнянський розповів про власний досвід роботи в "молодіжці" колись правлячої, а нині позапарламенської партії:

 

„Не треба бути романтиками, тому що є європейські реалії, а є країна Україна, в котрій місця в партійних списках купуються… І ми завжди критикували партію, і завжди були провідниками якихось нових трендів, але за квотами НДЛМ йшли завжди інші люди. Звичайно, молоді, але не ті, які представляли конкретне середовище НДЛМ, які були виховані в організації”.

 

Зі свого боку, представники молодіжних організацій Соціалістичної партії і "Нашої України" в один голос не погодилися з такими песимістичними узагальненнями, стверджуючи, що у них із материнськими партіями склалися цілковито партнерські і рівноправні відносини.

Натомість активістка "Міжнародної амністії" в Україні та громадянської кампанії "Пора" Ольга Веснянка взагалі висловила переконання, що партійні "молодіжки" як такі є не найкращим місцем для громадянської активності:

„Бо мені би наприклад хотілося, щоб було більше в правозахисному русі тощо, які би… там… не визначали аудиторію, на яку би вони хотіли працювати, і питали її "Що вам треба", як на ринку, і подавали відповідні пропозиції, а робили по-європейськи – реалізовували свої ідеї”.

У чому зійшлися всі учасники круглого столу, так це в необхідності політичної чи то пак громадянської освіти, яка й допоможе молоді краще зрозуміти, куди докласти свою енергію і як найкраще реалізувати свої ідеї.