Радован Караджич: від поета до воєнного злочинця
24 березня 2016 р.Це чоловік із багатьма гранями: психіатр, поет, політик. Але для багатьох у Боснії та Герцеговині він - воєнний злочинець, потенційний випадок для психіатрії. На Радована Караджича покладають відповідальність за найтяжчі воєнні злочини, скоєні під час майже чотирирічної війни в Боснії та Герцеговині в 1990-х роках.
Згідно з обвинуваченням, яке йому висунув Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі, Караджич як колишній політичний лідер боснійських сербів має бути притягнутий до відповідальності за геноцид близько восьми тисяч мусульманських чоловіків і хлопчиків у місті Сребрениця, що на сході Боснії.
Окрім того, Караджича звинувачують у злочинах проти людства, зокрема - примусових висиланнях людей, убивствах та катуваннях. Ідеться також про порушення міжнародного гуманітарного права під час облоги Сараєва. Щодо останнього пункту немає жодних сумнівів, наголошує експерт із балканських країн Франц-Лотар Альтманн у розмові з DW. "Цивільне населення обстрілювали й бомбардували. Це однозначний воєнний злочин", - каже він.
Хоча Радован Караджич, народжений у 1945 році в чорногорському селі, з 15 років мешкав у тоді мультикультурному югославському місті Сараєві в республіці Боснія й Герцеговина, він походив із родини, де були четники. Четниками називають сербських націоналістів-екстремістів, які виступали за так звану Велику Сербію і зазнали під час Другої світової війни поразки від партизанів-комуністів.
"Бойовий дух сербів"
Після переїзду разом із родиною з чорногорського села до Сараєва Караджич закінчив школу, вивчав медицину і навіть провчився один рік у Колумбійському університеті Нью-Йорка. Після того він розпочав власну психотерапевтичну практику в Пале, невеличкому населеному пункті поблизу Сараєва, населеному переважно сербами.
Караджича знали і завдяки його поезіям. Він був членом товариства письменників. Феноменально, як "із цієї особистості, яка мала так багато граней, потім вийшов політик, який представляв суто націоналістичний напрям", каже експерт із балканських країн Фран-Лотар Альтманн. За словами фахівця, націоналістичні нахили Караджича можна розпізнати вже в його поезіях, адже у своїх текстах майбутній політичний лідер писав про "бойовий дух сербів". "А потім він познайомисвя з націоналістичним романістом Добрицею Кошичем і зазнав його впливу. Очевидно, це ще сильніше підштовхнуло його до повороту в націоналізм", - вважає Альтманн.
Та на світогляд Караджича вплинув не лише письменник Добрица Кошич. Він був знайомий і зі Слободаном Мілошевичем, колишнім сербським президентом, якого теж судив Гаазький трибунал. Мілошевич помер у 2006 році до винесення вироку.
Окрім того, в 1980-х роках Караджич познайомився у в'язниці з Момчилом Країшником, який пізніше став його політичним соратником і теж був засуджений Гаазьким трибуналом до 20 років позбавлення волі за воєнні злочини. Караджича попередньо ув'язнили за звинуваченням у розтраті. Він провів за ґратами одинадцять місяців, а потім його виправдали, тому що його політсила, Сербська демократична партія, після демократичних змін у Югославії в 1990-му році була однією з тих, які прийшли до влади в тодішній югославській республіці Боснія та Герцеговина. На чолі цієї партії прийшов до влади і Радован Караджич.
"Образ ворога"
Караджич був далеко не єдиним, хто прагнув втілити свої націоналістичні уявлення. У тодішній Югославії це був час всюдисущого націоналізму. Словени, хорвати та інші народи почувалися пригніченими Белградом і високопоставленими сербами та хотіли вийти зі складу Югославії. Цього прагнули і в Боснії та Герцеговині. Однак сербські політики не хотіли цього допустити. Так почалася сумна воєнна історія країни. Сам Караджич, коли став політиком, дедалі більше сприймав мусульман як ворогів. "Очевидно, це було перенесення попереднього "образу ворога" османів, - пояснює Франц-Лотар Альтманн. - Мусульмани, мусульманські босняки, є для нього своєрідними наступниками османів, проти яких Сербія, сербський народ, довго захищалися і проти кого боролися".
Боснійці та хорвати проголосували 1 березня 1992 року на референдумі за незалежність Боснії та Герцеговини. Серби голосування бойкотували. Через місяць спалахнула війна. У місцевостях, які населяли переважно серби, ще до того було проголошено Сербську республіку. Пізніше її перейменували в Республіку Сербську, а першим президентом став Радован Караджич.
Протягом подальших років було вбито близько ста тисяч людей та скоєно чимало інших злочинів, серед яких масові й систематичні зґвалтування і вигнання сотень тисяч людей. А в липні 1995 року дійшло до геноциду у Сребрениці, де сербські солдати та добровольці стратили близько 8000 мусульманських хлопців та чоловіків, хоча навколо Сребрениці тоді було встановлено зону безпеки під охороною ООН. За влаштування масових убивств Міжнародний трибунал з колишньої Югославії в Гаазі розпочав процес проти колишнього командувача армії боснійських сербів, генерала Ратко Младича.
Переховування в Сербії
Після війни Младич і Караджич роками переховувалися в Сербії. Караджич не лише взяв інше ім'я - доктор Драґан Дабич, - і суттєво змінив зовнішність, а й "мав велику кількість помічників і симпатиків, які допомагали йому і постійно, як тільки починалися акції для його затримання, вчасно повідомляли його про це", коментує Альтманн.
Після значного тиску ЄС на Сербію Радована Караджича через 12 років затримали в Белграді. Майже через три роки знайшли й Ратко Младича в маленькому населеному пункті на півночі Сербії.
Вирок у справі Караджича буде історичним, наголошує головний обвинувач Серж Браммертц. Нині має нарешті з'ясуватися, чи Караджич у ролі тодішнього політичного лідера боснійських сербів особисто віддавав накази про вбивства у Сребрениці та багатьох інших місцях.