Салман Рушді: життя під страхом смерті
19 червня 2017 р.Це сталося 14 лютого 1989 року - в День святого Валентина. У британського письменника індійського походження Салмана Рушді задзвонив телефон. Піднявши слухавку, він почув схвильований жіночий голос. Це була репортерка телерадіокорпорації BBC. Те, про що сповістила журналістка, перевернуло життя Рушді: як виявилося, іранський духовний лідер аятола Рухолла Мусаві Хомейні видав релігійний едикт - фетву, в якій заочно засудив прозаїка до смертної кари.
Причиною цьому стала книжка "Сатанинські вірші" - четвертий роман Рушді, опублікований 1988 року, який викликав резонанс у всьому світі, оскільки у ньому "в непоказному світлі" був представлений пророк Мухамед. Хомейні прокляв Рушді і назвав його вбивство богоугодною справою. За голову письменника була призначена винагорода у два мільйони доларів США. Рушді не залишалося нічого іншого, як залягти на дно. На початку червня 1989 року Хомейні помер, але оголошений ним вирок Рушді залишається в силі й до сьогодні. 19 червня письменнику виповнилося 70 років.
Сувора фетва
Першим "Сатанинські вірші" заборонив індійський уряд. Відповідний указ було видано вже на дев'ятий день після виходу книжки. Сам автор не сприйняв цього серйозно. Але коли він дізнався про фетву аятоли Хомейні, то одразу зрозумів: цей вирок - явно не порожні слова. І дійсно: вже незабаром після його оголошення на декілька британських книжкових магазинів, де продавались "Сатанинські вірші", були здійснені напади. А в одному лондонському готелі загинув ісламіст, який випадково підірвався на бомбі, встановлюючи її для письменника.
Рушді у розпачі. Напередодні Різдва 1990 року, аби умиротворити своїх супротивників, він публічно просить вибачення, дистанціюється від "Сатанинських віршів" і запевняє у своїй прихильності до ісламу. Але - все марно: іранські духовні лідери не скасовують фетви. Більше того, останніми роками ісламісти ведуть полювання також за видавцями "Сатанинських віршів", перекладачами цього твору, книготорговцями з різних країн - Італії, Японії, Норвегії, Туреччини.
У результаті нападів декілька людей отримали тяжкі поранення, а Хітосі Ігарасі, японський перекладач роману Рушді, був зарізаний прямо у своєму робочому кабінеті. Сам Рушді довгий час вимушений був перебувати під охороною поліції і постійно переїжджати з однієї конспіративної квартири на іншу.
Сьогодні Салман Рушді обходиться без охоронців, хоча у 2016 році нагорода за його голову піднялася майже до чотирьох мільйонів доларів. Своє 70-річчя письменник відзначив декількома днями раніше - у колі таких британських знаменитостей, як прозаїк Іен Мак'юен, письменниця Антонія Фрейзер, журналістка, телеведуча і авторка книжок Найджела Лоусон.
З нещадною іронією
Салман Рушді народився у індійському місті Бомбеї (нині Мумбай) у заможній мусульманській родині кашмірського походження. Він був ще підлітком, коли його батько, успішний адвокат і підприємець, відправив його до Великобританії, де влаштував в елітний інтернат у місті Рагбі, що у графстві Уоркшир Англії. Після його закінчення Салман почав вивчати історію у Королівському коледжі Кембриджського університету. До початку письменницької діяльності він працював у театрі, займався журналістикою, а також писав тексти для реклами.
Справжнє визнання прийшло до Рушді у 1981 році, з виходом у світ його другої книжки - роману "Опівнічні діти", де розповідається про життя однієї індійської сім'ї після проголошення незалежності Індії. За цей твір, який став блискучим прикладом постколоніальної літератури та жанру магічного реалізму, Рушді був нагороджений Букерівською премією.
У 1988 році вийшов його іронічний роман "Сатанинські вірші", у якому Рушді не щадить священнослужителів. "Іслам підкорив собі могутнє плем'я кліриків, це - сучасна поліція думки", - пише прозаїк у газеті Guardian незадовго до оголошення йому фетви.
Між творчістю та жінками
На той момент Рушді розлучився зі своєю першою дружиною, британською акторкою Кларіссою Луард, з якою в нього є син, і одружився на американській письменниці Маріанні Віггінс. Саме їй довелося переховуватися разом з ним і переїздити з місця на місце. Щоправда, через п'ять років і цей шлюб розпався. Пізніше письменник одружився на британській видавниці Елізабет Уест, яка народила від нього сина. З нею він прожив сім років.
За роки поневіряння Салман Рушді написав ще декілька творів. Один із них - автобіографічний роман під назвою "Джозеф Антон". Джозеф Антон є псевдонімом письменника, складеним з імен його кумирів - класика англійської літератури Джозефа Конрада і класика російської літератури Антона Чехова. Книжка "Джозеф Антон" видана у 2012 році. На той момент Рушді встиг стати жителем Нью-Йорка й розлучитися зі своєю четвертою красунею-дружиною - американською телеведучою індійського походження, акторкою і колишньою моделлю Падмою Лакшмі.
Зараз улюбленець жінок живе один і є активним учасником громадської компанії ПЕН-клубу на підтримку літераторів і журналістів, які втекли або були вигнані з батьківщини за цензуру. У вересні буде виданий його новий роман - "Золотий дім". Це історія одного кінорежисера. Дія книжки починається з приходу до влади у США Барака Обами, а закінчується перемогою на виборах Дональда Трампа. Можливо, вона принесе Салману Рушді Нобелівську премію з літератури? Того, що він з нетерпінням чекає на цю нагороду вже довгі роки, письменник не приховує.