Стаж замість віку, або Якою буде нова пенсійна реформа

Цього тижня тема пенсійної реформи повернулася на перші шпальти українських ЗМІ. Міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що вже у травні розроблена урядом реформа буде спрямована для ухвалення до Верховної Ради. "Йдеться про те, що пенсійна реформа має набути чинності 1 січня 2018 року. Щоб усе підготувати, все зробити, необхідно, щоб відповідний законопроект ухвалили раніше", - пояснив Рева такий графік журналістам. Міністр також додав, що уряду вдалося узгодити з Міжанародним валютним фондом (МВФ) підхід, який не передбачатиме збільшення пенсійного віку.

Про пенсійну реформу у колонці для видання "Економічна правда" написав і голова місії МВФ в Україні Рон ван Роден. Він наполягає на тому, що українці терміново потребують реформування пенсійної системи. "Хоча економісти часто розходяться в думках щодо низки проблем в Україні, всі вони одностайно доходять згоди з одного питання: пенсійна система України не відповідає викликам сучасності і фінансово нестійка", - пише ван Роден.

Чи відповідають ці тези ідеям, які щодо пенсійної реформи викладав Рева? DW вирішила з'ясувати, чи дійсно МВФ та український уряд дійшли згоди у цьому питанні та наскільки такий підхід відповідає українським реаліям.

Конфліктний рівень

Сумніви у тому, що компроміс насправді існує, могли виникнути після того, як український віце-прем'єр Павло Розенко, коментуючи текст ван Родена, назвав деякі його ідеї "жахливою непрофесійністю". У своїй статті представник МВФ написав, що запровадження так званої накопичувальної пенсійної системи на додачу до вже чинної солідарної системи не матиме особливого сенсу, враховуючи нинішній розвиток українських фінансових ринків і нормативно-правової бази. Коментар Розенка щодо цього був на диво недипломатичним. "Людина просто не розуміє, що це таке, і як воно все працює", - відповів віце-прем'єр на слова ван Родена.

Утім, про передчасність запровадження так званого другого, або накопичувального, рівня пенсійної системи у коментарі для DW говорить і заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Павло Кухта. Він переконаний, що запровадити якісну накопичувальну систему за нинішнього стану розвитку української фінансової системи неможливо. Враховуючи нестабільність вітчизняних банків, вкрай важко гарантувати безпеку пенсійних вкладів, а необхідність додаткових зборів, які відраховуватимуться окремо на накопичувальні рахунки, навряд чи знайде підтримку у населення, каже експерт. За словами Кухти, переважно негативний досвід країн Східної Європи, що вже намагалися піти цим шляхом, свідчить про необхідність бути обережним у цьому питанні.

Водночас виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський каже, що у питанні пенсійної реформи голос Розенка не є вирішальним. А той факт, що у своїй колонці представник МВФ фактично дублює ідеї міністра соціальної політики Андрія Реви, свідчить про досягнення згоди принаймні у принципових питаннях. Передусім, це стосується підходу, що передбачає залежність розміру пенсії та часу виходу на неї від трудового стажу, каже Вишлінський.

Прагнення справедливості

За словами ван Родена, головними рисами нової пенсійної реформи стануть надання працівникам більшого вибору щодо віку виходу на пенсію в залежності від трудового стажу і створення додаткових стимулів для якомога тривалішої трудової діяльності. "Іншими словами: більш високі пенсії отримуватимуть ті, хто сплачує більше внесків і працює довше. А той, хто сплачує менші внески і вирішив вийти на пенсію раніше, отримуватиме меншу пенсію", - пише ван Роден, пояснюючи, що нові пенсії стануть таким чином більш справедливими.

За словами Кухти, такий підхід дозволить досягти одразу двох цілей. По-перше, це зробить пенсійну систему фіскально більш дієздатною, адже зараз через старіння населення та низьку формальну зайнятість співвідношення тих, хто працює, і тих, хто отримує пенсії, досягає один до одного. "Результат цього жахливий - країна витрачає величезні кошти, а пенсіонери отримують мізерні виплати", - пояснює Кухта.

Вишлінський додає, що таким чином можуть поліпшитися умови життя найстаршої категорії отримувачів пенсій. За словами експерта, 50- та 60-річні пенсіонери часто мають перевагу, одночасно отримуючи невелику пенсію та продовжуючи працювати, але у більш старому віці, з втратою роботи, раптово скочуються за межу бідності. Можливість відкласти вихід на пенсію, збільшивши таким чином суму майбутніх виплат, на думку Вишлінського, допоможе вирівняти цю ситуацію. Нова пенсійна реформа також може мати ефект "лагідної детінізації", каже експерт. Жорсткіша прив'язка розміру пенсій до трудового стажу та розміру виплат у пенсійний фонд зробить роботодавців, що виплачують заробітні плати "в білу" більш привабливими для працівників.

Ефект стабілізації

Втім, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна" Дмитро Боярчук зазначає, що головною метою реформи залишатиметься зменшення дефіциту пенсійного фонду. Сподіватися на суттєве збільшення розмірів пенсійного забезпечення при цьому не варто, адже за нинішньої демографічної структури українського суспільства пенсія, яка забезпечується за рахунок платників податків, може бути лише мінімальною, каже експерт.

Попри це, Боярчук вважає підхід уряду і МВФ слушним. Він допоможе не лише збалансувати пенсійний фонд, але й матиме стабілізуючий вплив на українську економіку загалом. "В історії України ми часто підходили до значного звуження дефіциту пенсійного фонду, після чого наставали вибори із їх бажанням збільшити пенсії, не зважаючи на економічні реалії. Наслідком цьому зазвичай були хвилі девальвації та інші проблеми економіки", - пояснює Боярчук.