Страх перед бородатими чоловіками
9 серпня 2011 р.На вулиці імені Хабіба Бургіба в Тунісі дискутують двоє чоловіків з довгими бородами про політику. Один дуже голосно засуджує відокремлення церкви від держави, називаючи це богохульством, інший скаржиться на “зіпсоване” суспільство. Таку сцену ще кілька місяців тому неможливо було навіть уявити в світському Тунісі. Спецслужби одразу б затримали обох учасників цього діалогу.
Вулиця в серці столиці Тунісу названа на честь першого президента країни, котрий перебував при владі з 1957 до 1987 року. Хабіб Бургіба - “батько нації”. Він робив ставку на секуляризацію, рівні права чоловіка та жінки і мріяв розбудувати сучасну державу. Загрозу досягненню цієї мети він вбачав у ісламістських силах, які послідовно придушував. Від часів жасминової революції і повалення режиму Бен Алі 14 січня 2011 року вони знову з'явилися на вулицях і в політиці.
Ці люди мене лякають
Не всім це подобається. В одній з кав'ярень поблизу сидить Сирин Белгеді разом зі своїми друзями. Вона гордо показує свою нову червону сумочку прикрашену змієподібним візерунком. “Щойно купила”, - радісно ділиться дівчина. Молоді хлопці і дівчата курять сигарети, поволі п'ють каву, чай, сік або пиво. На чоловіків з довгими бородами вони поглядають з недовірою. “Ці люди мене лякають”, - каже 27-річна Сирін, котра в часи жасминової революції щодня виходила на вуличні демонстрації, пожертувавши навіть своєю роботою. Молода жінка працювала інженером. “Якщо ці ісламісти колись прийдуть до влади, то це відкине нас далеко назад”, - каже вона.
Острахи молоді стосуються не лише чоловіків, які дискутували на іншому боці вулиці. Вони спрямовані насамперед на партію Ennahda, що є, мабуть, найпопулярнішим ісламістським угрупованням у країні. Заборонена упродовж десятиліть партія знову виходить на передову лінію політичного фронту.
Політика і релігія
Керівником і водночас духовним лідером партії Ennahda є Рашид Гануші. Сімдесятирічний чоловік користується повагою у консервативних мусульманських колах. Він є членом Міжнародної ради Мусульманського братства. Рашид Гануші був політично активним ще в часи президента Бургіби, тоді його арештовували багато разів. Незадовго до жасминової революції він повернувся на батьківщину з вигнання, проживши двадцять років у Лондоні.
Будинок, у якому Гануші приймає своїх гостей, розташований у доглянутому кварталі на околицях Тунісу. Біля дверей стоїть кремезний охоронець у сонячних окулярах. У саду на мотузці, що простягається між фруктовими деревами, сушиться дитячий та жіночий одяг. У будинку багато чоловіків, як видається, в доброму гуморі, кудись телефонують по “мобільнику”. Журналісти та політичні прихильники чекають особистої розмови з “шейхом Рашидом”. Чоловік літнього віку із сивою бородою та палестинською хусткою розповідає, що він як послідовник Гануші провів 16 років у в'язниці, а згодом ще багато років у еміграції. На його думку, всі люди на Землі “в основі своїй араби”. "Навіть Адам і Єва були арабами, тому всі люди повинні прийняти іслам", - каже він.
Без насильства?
Рашид Гануші виходить до відвідувачів у сірому костюмі та білій сорочці, він взутий у чорні лаковані черевики. На пласкому екрані в одному з кутків великої вітальні йде випуск новин телеканалу Аль-Джазіра. Побоювання щодо його партії абсолютно несправедливі, запевняє Рашид Гануші.
Усі ці упередження ґрунтуються на залякуванні, до якого вдавався екс-президент Бен Алі, щоб вибити з гри своїх політичних суперників, розповідає 70-річний партійний лідер. Мета його політичної сили — “очищення суспільства від решток панування колишнього президента і розбудова вільної демократичної держави, де усі громадяни матимуть рівні права”. Тому ні Захід, ні жителі Тунісу не повинні боятися, каже він.
Гануші рішуче відмежовується від ідеології насильства, яку сповідує Аль Каїда. “Ми завжди казали, а нині знову повторюємо, що діяльність Аль Каїди знаходится поза законом, це тероризм”, наголошує мусульманський лідер, додаючи, що Аль-Каїді досі не вдалося повалити жодного з корумпованих режимів у країнах регіону, а мирним революціям у Тунісі та Єгипті це вдалося. Крім того, іслам досі страждає від наслідків терактів одинадцятого вересня 2001-го року в США, каже він. Мусульманські меншини на Заході відтоді автоматично без винятків підозрюються у причетності до тероризму.
Мета виправдовує засоби?
Насильство приносить більше шкоди, ніж користі, погоджується і Рида Белгай, речник радикальної партії Тахрир. Чоловік невеликого зросту з триденною щетиною і тихим голосом прийшов на інтерв'ю до однією з кав'ярень. Про політичне переслідування за часів старої влади він не хоче говорити. Як пояснює, через скромність. Йому більше подобається говорити про революції в Тунісі та Єгипті, які він особисто вважає не до кінця завершеними. За його словами, це просто важливі кроки до звільнення мусульман у всьому світі. “Звичайно, ці революції були ісламськими, адже люди, які їх здійснили, були мусульманами”.
Однозначного відмежування світоглядних засад партійного речника від радикального угруповання Аль-Каїда встановити не вдається. Насильство було хибним шляхом, але мета, яка стояла за терактами 11 вересня 2001 року, була “доброю”, вважає Белгай. Власних бажань і намірів своєї партії він не приховує — перетворення Тунісу на державу, де джерелом усіх законів слугує іслам. Сирил разом зі своїми друзями сидять в іншій кав'ярні зовсім неподалік. Вони обговорюють перспективу раптового приходу ісламістів до влади. 27-річна жінка переконана: якщо саме так і станеться, то їй разом з друзями доведеться виїхати з країни, а також це означатиме, що революція була даремною.
Автор: Ратбіль Шамель, Наталя Неділько
Редактор: Христина Ніколайчук