Супервірус під замком

Уперше американський уряд попросив учених і наукові журнали, щоб вони тримали під замком деталі своїх дослідницьких робіт. Імунологи Рон Фучер з Роттердамського університету Еразмуса та Йоширо Каваока з Вісконсінського університету незалежно один від одного провели два дослідження про небезпеку мутації вірусу пташиного грипу H5N1.

Обоє вчених дійшли висновку, що такі мутації легко можуть відбуватися в природі. А також можливо штучно створити супервірус. Фучер якраз селекціонував дуже заразний і смертельно небезпечний вірус, який стрімко поширився в лабораторних умовах серед ховрахів, вбивши більшість тварин. Науковці погодилися на прохання комітету з питань біобезпеки американського міністерства охорони здоров'я тримати в таємниці аспекти дослідження, які можуть підказати терористам, як створювати таких збудників.

Цензура чи захист від небезпеки

У декого в наукових колах така практика викликала невдоволення. Німецька спілка вищих шкіл навіть заявила про «цензуру». Філософи, які займаються етичними питаннями в науці, зауважують, що в цьому випадку дослідницька свобода не має конфліктувати з правом  людей на здоров'я та суспільну безпеку.

«Дослідницька свобода має також гарантувати, що доступ до досліджень, які проводяться заради щеплень і терапії, повинен бути вільним», - наголошує  професор Дітер Штурма, директор Німецького центру з етики в біонауках (DRZE). Тільки коли медикам, як у цьому випадку, відомо про можливі мутовані форми якогось вірусу, вони можуть розробляти якісь захисні механізми. З іншого боку, застерігає фолософ, саме через публікацію виникає велика небезпека, що знання можуть потрапити в неправильні руки.

Так само питання, хто ж повинен вирішувати, які знання можна виносити на широкий загал, а які тримати в таємниці, створюють етичний конфлікт, вважає Штурма. В науці, зауважив він, досі діяв насамперед принцип самоконтролю. Однак не всі вчені його дотримувалися. Хоча уряд і може вживати певних заходів, але механізмів регулювання на міжнародному рівні бракує, критикує експерт. Крім того, наголосив Штурма, «надзвичайно складно» реалізовувати міжнародні конвенції, метою яких є утримання знань під контролем.

Потрібен контроль

Про забезпечення непоширення результатів наукових досліджень щодо мутацій вірусів шляхом міжнародних договорів, подібно до нерозповсюдження ядерної зброї не йдеться. «Знання можуть передаватися набагато легше», - наголошує  доктор Берт Гайнріхс, котрий керує науковим відділенням Німецького центру з етики в біонауках. На його думку, питання потрібно вирішувати насамперед у середині наукової спільноти. Вже нині в наукових колах існують етичні самообмеження, яких учені дотримуються. Так, провідні медичні видання перед публікацією перевіряють, чи дотримуються науковці визначених етичних принципів, наприклад, у сфері дослідження стовбурових клітин або у дослідах над тваринами. У Європі, приміром, взагалі більше не проводять наукових досліджень над приматами.

Подібно до цього науковці мали б самі себе обмежувати перед публікацією, усвідомлюючи свою відповідальність щодо можливих наслідків. «Загалом не можна сказати, що, посилаючись на дослідницьку свободу, потрібно оприлюднювати результати всіх досліджень», - вважає філософ Штурма. Однак він погоджується, що якось пригноблювати це теж не можна.

Визначити етичні стандарти

Тому інституції, котрі фінансують та оприлюднюють наукові плани, могли б передбачати, як відвести небезпеку від громадськості. Багато науковців тільки вдячні, коли одержують орієнтири, як можна або варто поводитися в тій чи іншій ситуації.

Шлях, обраний сьогодні, коли публікуються тільки уривки досліджень, є прийнятним. Оскільки наукові кола не ізолюються від знань, а повний результат дослідження перед оприлюдненням проходить незалежну експертизу.

Берт Гайнріхс посилається на те, що вже нині є дослідження у військовій сфері, що закриті від громадськості. Саме це могло би також стати рішенням для  досліджень особливо небезпечних вірусів, наприклад, пташиного грипу.

Автор: Фабіан Шмідт / Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний