Суспільне мовлення в Україні: пошук компромісів триває
1 листопада 2007 р.
Більшість експертів і політиків зібралися в такому колі вже не вперше, та й гострі теми повторюються. Андрій Шевченко відповідав у минулому парламенті за підготовку проектів законів щодо суспільного мовлення. Він закидає урядові Януковича скасування в держбюджеті окремого рядку Національних теле- і радіокомпанії та об’єднання всіх ресурсів під дахом Державного комітету з питань телерадіомовлення:
«Мені здається, це не додає незалежності державним мовникам в нинішній ситуації. Це на відчула на собі НТКУ наприкінці 2006 року, коли фінансування було заморожено фактично до кінця року».
Закони ще з часів Кучми
«Суспільне», або «громадсько-правове», мовлення почали створювати в Україні ще за президентства Кучми. Тодішня влада навіть ухвалила відповідний закон. Але, що за Кучми, що за Ющенка принципових змін на державному телебаченні й радіо не сталося. За словами Шевченка, спроби щось змінити наражаються на спротив з боку кабміну, Держтелерадіо та Національної телекомпанії. Шевченка непокоїть, що всупереч законові про теле- і радіомовлення, НТКУ та НРКУ півтора року працюють без громадських рад та без статутів:
«Зараз ці дві компанії – Національна теле- і радіокомпанія працюють поза правовим полем. Це означає, наприклад, що з цивільно-правової точки зору, будь-яке рішення, будь-який документ, який підписується Віталієм Докаленком або Віктором Набруском, може бути легко оскаржений в суді. (...) З точки зору громадськості, ми бачимо, що НТКУ і НРКУ працюють повністю поза громдаським контролем».
Тим часом, президент Національної телекомпанії Віталій Докаленко вважає, що Шевченко займається популізмом. Простіше дискутувати про призначення громадських наглядачів, аніж знайти гроші, за які зможе виробляти програми сучасний громадський телеканал, каже він:
„На жаль, на мій погляд, після «помаранчевої революції» 2004- 2005 року були зроблені тільки популістські заяви. І не був розроблений жоден закон, який би працював в умовах України. Неможливо взяти закон з Великобританії. Тому що Україна дуже специфічна країна».
Політики „дозріли” до створення суспільного мовлення?
Головний редактор сайту «Телекритика» Наталія Лігачова покладає великі сподівання на національну ініціативу «Суспільне мовлення», в рамках якої намагаються шукати компромісів представники різних владних гілок. Між дванадцятьма її учасниками існує домовленість - не розповідати про результати, доки не буде знайдено спільної думки. А тем багато - це і джерела фінансування, і програмне наповнення, і квоти владних структур та неурядових організацій в наглядових радах. Лігачова вважає, що українські політики вже „дозріли” до створення суспільних медіа:
«У цьогорічній виборчій кампанії ми бачили прецедент, коли баланс вибудувався випадково. Коли кадрові призначення залишились за президентом, а фінанси перейшли до кабінету міністрів, який очолював Янукович. І вони мали необхідність вибудовувати дійсно баланси. Тобто, коли вони побачили, наяву, наскільки вигідно бути збалансованими.»
Організаційна форма і фінансування
Директор Кельнського інституту економіки радіо і телебачення Манфред Копс зупинився на моделях фінансування суспільних мовників. Громадсько-правове радіо і телебачення є гібридною формою організації, за якої елементи громадянського суспільства мають перевагу над державними та ринковими елементами, пояснює він. А найкращою формою фінансування є добровільні внески. Їх, звісно, часто не вистачає, й тому повинна існувати обов‘язкова можливість фінансування державою. Організувати її слід таким чином, щоб держава, надаючи кошти, не зловживала своєю роллю донора й не намагалась здійснювати вплив на програми, каже Манфред Копс:
«Ваш телерадіомовний простір перебуває під сильним впливом держави. З‘явились і комерційні мовники. Обидві форми захищають свої інтереси і не хочуть ділитись впливом із «третім сектором», або ж «третім стовпом», який ми в Німеччині називаємо громадсько-правовим мовленням».
За словами Манфреда Копса, в Україні процес створення успішних суспільних медіа може тривати багато років. Українці ж більш оптимістичні. Під час конференції пролунала думка, що реальною датою запровадження суспільного мовлення може бути 1 січня 2009 року.