"Увага, камера!": як теледебати (не) змінювали хід історії

США: Історичні дебати Кеннеді-Ніксона

Американська історія знає чимало прикладів відкритих дебатів між політиками. Авраам Лінкольн і Стівен Дуглас дебатували між собою ще у XIX столітті. Але днем, який назавжди змінив американську політику, без перебільшення вважають 26 вересня 1960 року. Саме тоді, завдяки телебаченню, велика політика прийшла до кожної американської вітальні із дебатами між віце-президентом Річардом Ніксоном та сенатором від штату Массачусетс Джоном Кеннеді.

Ще за день до теледуелі про Кеннеді американці знали украй мало. До того ж він був католиком з ірландським корінням і молодим за віком. Обидва фактори грали не на його користь. Та 60-хвилинна поява в ефірі зі супротивником змінила все: за її ходом стежило 70 мільйонів американців. Фаворит виборів Ніксон, який щойно одужав після хвороби, не знав, із чим має справу: він підібрав неправильний костюм, що зливався із тлом телестудії, виглядав стомленим і спочатку навіть не хотів гримуватися. Кеннеді ж виглядав розслабленим і впевненим.

Зрештою, молодий сенатор виграв вибори. Але упродовж наступних трьох президентських кампаній кандидати у президенти США відмовлялися від зустрічі в ефірі, побоюючись бути розгромленими опонентами на очах мільйонів глядачів. І лише у 1976 році президент Джеральд Форд повернув формат теледебатів, які відтоді стали обов'язковою традицією президентських кампаній у США.

Ізраїль: "Дивись мені в очі"

Теледебати зіграли злий жарт у політичній кар'єрі всесильного ізраїльського прем'єра Біньяміна Нетаньяху, який у ці дні знову бореться за прем'єрське крісло. Та теледебатів Нетаньяху, відомий красномовством і талантом переконання, уникає от уже 20 років. Його перший досвід участі у них був якраз  успішним: на дебатах 1996 року молодий і харизматичний Нетаньяху з легкістю "запхав за пояс" політика-ветерана Шимона Переса, перемогу якого вважали до телезустрічі "залізним" фактом. Нетаньяху тріумфально виграв ці вибори і уперше став на чолі уряду. Однак удар чекав на нього уже під час наступної кампанії 1999 року. Його головний опонент, лідер лейбористів Ехуд Барак відмовився від теледебатів. 

У телестудії Нетаньяху розраховував віртуозно опонувати порожньому кріслу Барака. Однак ведучий теледуелі вдався до хитрощів: він запросив до студії очільника Центристів і екс-міністра оборони в уряді Нетаньяху Іцхака Мордехая. "Вже за 5 хвилин стало очевидним, що Мордехай прийшов підготовленим, а його погляд випромінював ненависть", - згадував ведучий дебатів, журналіст Нісім Мішаль. Мордехай одразу ж пішов проти Нетаньяху у кавалеристський наступ. "Дивися мені в очі", - вимагав Мордехай, виставляючи Нетаньяху брехуном і маніпулятором. Його опонент, з блискучими навичками ораторства, відточеними ще на трибуні ООН, уперше виглядав на екрані невпевнено і розгублено. Нетаньяху програв вибори 1999 року. Згодом він повернувся до політики, але відтоді ніколи більше не погоджувався на участь у теледебатах.

Німеччина: "Раунд слонів"

Починаючи з 1969 року телевізійні дебати між "слонами" (Elefantenrunde) - лідерами партій, важковаговиками політики - стали частиною передвиборчої кампанії у Німеччині. Довга пауза у цих дебатах настала у 1987 році, коли канцлер Гельмут Коль (Helmut Kohl) відмовився брати участь. Утім, у 2002 році дебати у Німеччині "американізувалися" - в ефірі зустрічалися основні кандидати на посаду канцлера. Тоді канцлер Гергард Шредер (Gerhard Schröder) опонував баварському прем'єру Едмундові Штойберу (Edmund Stoiber). Зустріч закінчилася нічиєю, але Шредер виграв вибори. Та справжнім викликом Шредеру стали дебати із Анґелою Меркель (Angela Merkel) 2005 року.

Стратеги Меркель боялися провалу - Шредер умів виглядати впевнено і елегантно на екрані. Під час 90-хвилинного теледвобою він знову підтвердив ці якості. Опитування віддали йому перемогу на дебатах. Однак ця слабкість Меркель, як вважають оглядачі, стала і її силою - вона довела, що здатна бути альтернативою Шредеру. "Важливим є те, що Меркель виступила краще, ніж багато хто очікував", - прокоментував тоді газеті New York Times професор політології Бременського університету Макс Каасе (Max Kaase). Меркель виграла вибори 2005-го і відтоді ніколи не уникала теледебатів.

Україна: "Ось ці руки нічого не крали"

Перші теледебати у сучасній українській історії відбулися ще 1994 року між двома Леонідами - Кравчуком та Кучмою. Втім у народній пам'яті закарбувалася інша теледуель - між двома Вікторами - Ющенком та Януковичем. Ситуація у країні була напруженою, підтримка кандидатів розділилася навпіл і багато хто сприймав ці вибори через призму "пан або пропав". Тож в обох таборах - помаранчевому та біло-блакитному - сподівалися, що дебати стануть переломним для кампанії моментом. З огляду на слабкі ораторські таланти Януковича, серед прихильників Ющенка панувала впевненість у перемозі їхнього кандидата.

Ющенко та Янукович двічі зійшлися у теледуелі, яку транслював Перший національний. Дебати породили вже крилаті фрази, як то "Оці руки нічого не крали", як запевняв Віктор Ющенко. Формат першої зустрічі, що відбулася 15 листопада 2004 року, передбачав не пряму дискусію між опонентами, а радше озвучення їхніх позицій з чотирьох різних питань. Попри високий рейтинг, шоу вийшло доволі нудним і у наступному раунді дебатів формат змінили на дискусійний. Попри сподівання, конкретного переможця дебати не виявили. Проте Віктор Ющенко зрештою переміг у третьому турі виборів на тлі масових протестів і став президентом України. У 2010-му Янукович, який знову балотувався на посаду, вирішив ігнорувати теледебати з Юлією Тимошенко. Це не завадило йому перемогти на виборах президента.