Українсько-російські відносини: Без надії на прорив

У Міністерстві закордонних справ України повідомляють, що до підписання готові, зокрема, угоди про співробітництво у захисті інтелектуальної власності, про культурну співпрацю а також про відкриття додаткових пропускних пунктів на українсько-російському кордоні. За словами Віктора Ющенка, на нинішніх переговорах українська сторона не оминатиме і таких складних питань як умови перебування російського флоту в Криму, ціни на газ, а також позиція російського керівництва щодо курсу України на євроатлантичну інтеграцію. Втім, серед оглядачів поширена думка про те, що домогтися поступу у стратегічних питаннях буде непросто. Зокрема експерт берлінського фонду „Наука і політика” Райнер Лінднер зауважує, що позиції Києва істотно послаблені через внутрішньополітичне протистояння в Україні:

„Ця невизначеність щодо повноважень у зовнішній політиці дає Росії підстави розраховувати на проросійську політику в Україні, здійснювану через таких важливих для Росії партнерів як РосУкрЕнерго або Янукович з його командою”.

Залежність України від непрозорого посередника, яким є РосУкрЕнерго, німецький експерт називає стратегічною проблемою для країни. Українське керівництво має домагатися зменшення цієї залежності, вважає Лінднер. На його думку, гарантувати стабільність постачань енергоносіїв можна буде лише створивши міжнародний енергетичний консорціум за участі європейських партнерів.

Натомість російське керівництво нинішня ситуація цілком влаштовує, переконаний російський політолог Андрій Окара:

„Я гадаю, що Росія перетворюється на новий тип держави, який можна умовно позначити як „держава-корпорація”. Російська політична еліта, яка керує цими процесами, зацікавлена у тому, щоби зобов’язання були не державними, а корпоративними. Тобто, щоби суб’єктом був саме Газпром, адже тоді легше тиснути на контрагентів, можна швидше змінювати ціни”.

Українські дипломати вже тривалий час домагаються впорядкування угод щодо умов перебування Чорноморського флоту Росії у Криму. У Києві нарікають, що російські військові незаконно використовують земельні ділянки і навігаційні об’єкти на півострові. Переговори проходять складно. Питання про підготовку до виводу російського флоту з території України поки навіть не розглядається. На думку Андрія Окари, керівництво Росії не квапитиметься:

„Звичайно, Росія не хоче виводити свій флот 2017 року (як це передбачено міждержавними документами), хоча би навіть з огляду на технічні причини. Під Новоросійськом неможливо побудувати відповідну базу – не дозволяють природні умови. У Новоросійську немає такої бухти, як у Севастополі. У Севастополі є інфраструктура, яка будувалася впродовж двохсот років. Нічого подібного в Новоросійську немає”.

Оглядачі не виключають, що російська сторона може підняти питання координації дій Києва і Москви щодо вступу до Світової організації торгівлі. Райнер Лінднер констатує, що Україна очевидно випереджає Росію на шляху до СОТ. Відкладення вступу з огляду на інтереси Росії було би помилкою, вважає експерт:

„Я радив би Україні впевнено йти вперед цим шляхом, аби продемонструвати, що Україна випереджає Росію не лише у процесі демократизації, а й у питанні вступу до СОТ. Ставши членом цієї організації раніше за своїх сусідів Україна отримає деякі інструменти для емансипації від Росії”.

Під час нинішнього візиту Путіна розглядатиметься також питання реадмісії нелегальних мігрантів. Очікується підписання попереднього документу, який частково врегулює цю проблему. Як повідомляє газета „Дело” із посиланням на представників Секретаріату президента, питання реадмісії залишається одним із найбільш складних у двосторонніх відносинах. Сторони не можуть дійти згоди щодо того, кого вважати „російськими” нелегалами. У Москві готові приймати назад лише нелегальних мігрантів із російським паспортом. Тоді як, за міжнародною практикою, „російським” мав би вважатися будь-який нелегал, який потрапив до України з території Росії.