Чеський політолог про "гуманітарну допомогу" Росії Україні
15 серпня 2014 р.DW: Пане Долежале, зараз, коли ми з вами розмовляємо, триста російських автомобілів з невідомим вантажем наближаються до української Луганщини. Москва запевняє, що це - "гуманітарний конвой"...
Богумил Долежал: Усе як завжди. Друга половина серпня - пора традиційно небезпечна. Наші північносхідні слов'янські брати знову, як і в серпні 1968-го, поспішають з братерською допомогою, і цього разу жертвою буде не Чехословаччина, а Україна. Москва засадничо ігнорує волю сторони, яка приречена на допомогу, і користається з її необачності.
Яку саме необачність ви маєте на увазі?
Українці вчасно і на повний голос не протестували проти московської гуманітарної допомоги. Такої самої помилики припустились і західні політики, зокрема – Міжнародний комітет Червоного Хреста, який запізно дистанціювався від московського конвою. Уявіть, як зворушливо виглядали б російські танки, які посунули на нас у серпні 1968-го, якби їх прикрашав символ "швидкої допомоги".
Яка, на вашу думку, доля чекає на російський конвой, коли він перетне український кордон?
Важко казати напевно. Ми ж не знаємо, що, крім дитячого харчування, міститься в кузовах тих білих вантажівок. Не знаємо достеменно, з десятків чи з сотень осіб складається супровід конвою. Не виключаю, що на українській території на колону можуть напасти "українські фашисти", як висловлюється наш президент (президент Чехії Мілош Земан. - Ред.), що дасть росіянам привід погнати через кордон танки, але без червоних хрестів на баштах.
В одному з останніх інтерв'ю чеському телебаченню президент Чехії Земан сказав, що на київському Майдані були не тільки демократи, а й фашисти, що Україна - розвалена держава. Чому чеський президент, а також деякі інші чеські політики часто повторюють гасла антиукраїнської московської пропаганди?
Хвалити Бога, Земан не повторює свого попередника Вацлава Клауса, який взагалі заперечував існування української нації і мав чимало однодумців серед чехів. Земан прагне не втратити тих однодумців як електорат, а крім того даються взнаки поширені й досі слов'янофільські сантименти, коли йдеться про Росію. Не можна твердити, що москвофілів у нас більшість, та все ж таки їхній відсоток досить великий. Надто з-поміж прихильників комуністичної партії, голоси яких Земан також не хоче втратити.
Фашистами він називає майданівців з "Правого сектора", які, на мою думку, є такими собі "необандерівцями" і не мають з фашизмом нічого спільного. Чеський загал і дотепер не позбавився викривленого уявленя про боротьбу ОУН-УПА. Не дивно, бо чехи, на відміну від українців, поляків, литовців або естонців, активно не поборювали ідейних (комуністи) і національних (росіяни) поневолювачів.
Чи витримає Чехія тривалий тиск економічних санкцій Євросоюзу та Москви?
Тиск не такий великий, як у щойно згаданих Польщі, Литві або Естонії, але, безперечно, спричиняє і ще спричинить шкоду нашому господарству. Уже відчуваємо й тиск внутрішній: деякі виробники вимагають, щоб держава компенсувала їм санкційні збитки. Деякі, наприклад, харчовий гігант Hamé, подають свої збитки як національну трагедію, що відгонює здирством. Як довго витримає влада такий тиск і не позадкує, залежатиме від безлічі чинників. Відвернення воєнного конфлікту коштуватиме нинішньому поколінню чехів кілька мільярдів. Пам'ятаймо, що попередні покоління заплатили за мир набагато більше.