Україна та ЄС

Європейський Союз та Росія конкурують між собою. Тоді як російський президент Володимир Путін 29 травня саме створив економічний союз з Казахстаном та Білоруссю, комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле висловився за вступ України, Грузії та Молдови до Євросоюзу. В інтерв'ю виданню Die Welt, оприлюдненому 30 травня, він заявив: "Якщо ми серйозно прагнемо трансформації у Східній Європі, тоді ми маємо всерйоз використовувати найважливіший інструмент, що сприяє перетворенням, - розширення".

Про швидке або негайне приєднання України, Грузії та Молдови до європейської спільноти не йдеться, єврокомісар висловився про довгострокову перспективу розширення ЄС. Однак заява Фюле сприймається наче позиція проти Росії - у ситуації, в якій Путін протиставляє ЄС свої експансійні наміри та водночас розширює свої сфери впливу. Чи доречно саме зараз говорити про перспективу членства колишніх радянських республік у ЄС?

Перспективи та реалії

"І так, і ні, - каже експерт з питань Східної Європи Ганс-Геннінґ Шредер. - Для України перспектива членства у ЄС внутрішньополітично могла б відіграти стабілізаційну роль". Однак, на думку аналітика, шлях до нормалізації ситуації після подій лютого цього року неможливий без діалогу з Росією, з якою Україна пов'язана економічно. "У цьому контексті пропозиція майбутньої інтеграції до ЄС не може допомогти", - пояснив Шредер в інтерв'ю з DW.

Цю думку поділяє і євродепутат Ельмар Брок - однак з іншої причини. Фюле має рацію, що розширення ЄС є одним з найефективніших інструментів забезпечення миру в регіоні, вважає він. "Однак розширення може відбуватись тільки до тієї міри, доки забезпечується згуртованість", - наголосив у розмові з DW голова комітету Європарламенту з питань зовнішньої політики. Як пояснив Брок, ця згуртованість наражається на небезпеку, якщо кількість членів ЄС зростає дуже швидко.

Брок також не виключає, що Україна, Грузія і Молдова колись таки стануть членами Євросоюзу, однак водночас він застерігає від визначення цієї перспективи уже нині. І більше з огляду не на Росію, а на самі ці країни: можуть бути розбурхані викривлені надії, каже він. Спочатку треба підписати угоди про асоціацію, а потім - другим кроком - залучити держави до європейського економічного простору.

Офіційні представники України, Грузії та Молдови у четвер, 29 травня, під час урочистостей в німецькому Аахені з нагоди вручення міжнародної премії імені Карла Великого заявили про своє бажання до дедалі більшого зближення з ЄС. Особливо "наполегливо" звучали ці сподівання з боку Молдови, для якої європейська інтеграція є екзистенційним питанням. Принаймні так заявив глава уряду Молдови Юрій Лянке.

Економічний союз як геополітичний проект

Експерт з питань Східної Європи Шредер виходить з того, що нинішнє керівництво Росії сприймає слова Фюле як загрозу та інструменталізує їх. Причин змінювати свою нинішню політику Путін не має, переконаний Шредер, адже внутрішньополітичний успіх нікуди не зник. "Перш за все, великої популярності владі Росії додала анексія Криму", - зауважив експерт.

Крім того, Путін, на його думку, ще й "цементує" свій вплив у регіоні. Це стосується і утворення Росією Євразійського економічного союзу з Казахстаном та Білоруссю. "Є низка регіональних організацій, з якими Росія намагається організувати пострадянський простір, у якому б Москва інституційно відігравала б провідну роль", - каже Шредер.

Білою плямою на путінських мапах залишається Україна. За словами експерта, спроби залучити до Митного союзу Україну у часи президентства Віктора Януковича - також і за допомогою щедрих грошових обіцянок - були забезпеченням сфери російських інтересів. А Євразійський економічний союз, "звичайно, є геополітичним проектом", адже обсяги зовнішньої торгівлі Росії на 50 відсотків забезпечуються з країнами ЄС, і тільки на сім - з Казахстаном та Білоруссю.