Чи зможе Україна нагодувати світ?
20 липня 2010 р.
Літо, спека, поле на Полтавщині. Краєвид нагадує кольори українського прапору – синє небо і золотий ячмінь. На горизонті видно дерева захисної смуги. Ще кілька днів, і полем підуть комбайни. По дорозі на своєму новенькому позашляховику Skoda їде В’ячеслав Вітченко. «Ось мій ярий ячмінь. Він просто прекрасний. Я обробляв його, підживляв», - розповідає фермер із села Солониця, що поруч зі шляхом Кременчук-Полтава.
Коли колишній колгоспний агроном говорить про землю та те, що він на ній вирощує, ніжність у його голосі змішується з розпачем. «Ціни на нього не буде. Я вже не знаю як кричати, в які дзвони дзвонити», - каже 50-річний чоловік із коротким сивим волоссям.
Радикальні коливання закупівельних цін – одна з проблем, що не дає аграрному бізнесу в Україні стабільно розвиватися, вважає Вітченко. Але головна перепона – в іншому. Щоб отримати кредит у банку, він змушений платити до 30 відсотків річних. «Такого, мабуть, ніде в світі більше немає, - обурюється фермер із майже 20-річним стажем. - Дайте мені пільгові кредити, я такого навирощую, що не буде куди його збути».
Очікуваний бум
Ці слова, мабуть, раді були б почути в ООН. Експерти Організації Об’єднаних Націй розраховують у тому числі на продукцію з України, коли говорять про зростання населення Землі та загострення у зв’язку з цим проблеми голоду. Очікується, що до середині ХХІ століття число мешканців планети зросте до дев’яти мільярдів людей.
Чи зможе Україна їх нагодувати?
В ООН знають, що сільське господарство в Україні переживає піднесення. Від 2010 до 2019 року за темпами зростання аграрного виробництва колишня «житниця Європи» поступатиметься лише Бразилії та випереджатиме Китай та Індію. Такий прогноз оприлюднили в червні ООН та Організація економічної співпраці та розвитку, ОЕСР. У їхній доповіді Україні передрікають аграрний бум на рівні 29 відсотків.
Хайц Штрубенхофф - експерт з аграрних питань у складі групи німецьких радників при уряді України вважає такі цифри цілком реальними. В останні десять років сільське господарство в Україні стабільно зростає. За його словами, особливо успішно розвиваються великі аграрні холдинги, які сьогодні виходять на біржі та отримують міжнародний капітал. Що ж до голоду, то експерт не пов’язує його напряму зі збільшенням виробництва харчів. Селяни в усьому світі здатні нагодувати планету, вважає він. Голод – не тому, що бракує харчів, а тому, що в людей у бідних країнах немає грошей, щоб їх купити.
«Я не думаю, що Україні доведеться рятувати світ, - вважає Штрубенхофф. - Зараз на планеті є два великих регіони, де ще є аграрні резерви. Це Латинська Америка, де багато землі й живе мало людей, та Чорноморський регіон – Україна, Росія, Казахстан. Я думаю, що в України хороші позиції завдяки її морським портам та близькості до ринків. Тому її частка у світовому виробництві аграрної продукції ще зростатиме».
Західні інвестори зацікавилися українською землею
Привабливість України як виробника аграрної продукції усвідомила не лише ООН, а й міжнародні інвестори. «Кожен, хто думає на перспективу, та знає ціни на землю в Україні, має замислиться над інвестиціями, - каже експерт Штрубенхофф. - Мені, наприклад, телефонують банкіри з Нью-Йорка, Франкфурта чи Лондона, які просять назвати компанії в Україні, які виграють від зростання цін на землю. Вони готові в них інвестувати».
До фінансової кризи йшлося про мільярди євро чи доларів. «Потім дзвінків поменшало, але зараз процес знову пішов. Існують також інвестори, які самі приходять в Україну, беруть в оренду землю і її обробляють», - каже Штрубенхофф.
Один із останніх прикладів – французька компанія AgroGeneration. Наприкінці червня французи придбали українську компанію, три господарства якої орендують 25 тисяч гектарів аграрної землі в західній частині України. За даними французької сторони, торік ці господарства зібрали 83 тисячі тонн зернових на загальну суму понад 10 мільйонів євро. У Парижі розраховують саме на те, що на тлі зростання населення ціни на харчі на планеті зростатимуть. Великий французький банк BNP Paribas прогнозує, що до 2030 року світу потрібні додатково 120 мільйонів гектарів аграрної землі. У своєму дослідження банк цитує американського письменника Марка Твена: «Купуйте землю, бо її більше не виробляють».
Суперечливий мораторій можуть скасувати
Хоча як би не хотіли французи, росіяни чи китайці купити українську землю, поки що вони не можуть цього зробити. В Україні діє мораторій
на продаж і купівлю землі сільськогосподарського призначення. Експерт Штрубенхофф вважає, що його треба скасувати. «Скасування мораторію було б сигналом для міжнародних інвесторів, що Україна планує серйозні реформи». Хоча – це лише одна з проблем. «Найбільша перепона для інвесторів – українських чи міжнародних – це нестабільні умови. В останні роки уряд наробив багато помилок».
Про можливість скасування мораторію знову заговорили з приходом нового уряду. Принаймні, на це натякав міністр аграрної політки Микола Присяжнюк. Його заяви не всім сподобалися. Колишній спікер Верховної Ради та голова Соціалістичної партії Олександр Мороз категорично налаштований проти скасування мораторію. «Мораторій – це остання перепона на шляху до втрати Україною державності через найбільше багатство – через землю. Через кілька років в Україні не буде ні одного гектара української землі», - вважає Мороз. Натомість він пропонує зберегти існуючий механізм, коли землю можна брати в оренду.
«Ти маєш право оренди, це в тебе як застава для одержання кредитів та інвестицій. Якщо державний земельний банк побачить, що ти неефективно використовуєш цю землю, то він твоє право оренди відбирає і передає тому, хто здатний і хоче користуватися землею», - каже Мороз.
Фермер В’ячеслав Вітченко з села Солониця на Полтавщині вважає, що колись мораторій на продаж і купівлю землі сільськогосподарського призначення буде скасовано. «Все одно воно колись буде. Ніхто їх не втримає. Якщо ми в ринковій економіці будемо працювати, як це так – мораторій на землю?» - запитує він. Сам він орендує дві тисячі гектарів.
Фермер хотів би, щоби українські аграрії мали переваги. «Має бути земельний банк, має бути оцінка землі, - каже Вітченко. – Я, наприклад, теж узяв би тисячу гектарів, заклав би їх у банк, щоб дали кредит у першу чергу тому, хто тут працює. Треба захистити свого, українця, я вважаю».
Діоксиновий скандал минув, осадок залишився
У Німеччині теж уважно стежать за розвитком сільського господарства в Україні. Хоча недавній так званий «діоксиновий скандал» кинув тінь на українських аграріїв. В травні у великих партіях яєць у ФРН було знайдено отруйну речовину діоксин. Тоді повідомлялося, що корм для курей міг походити з України. Але цього не було доведено й уряд у Києві вимагає спростування тверджень про нібито неякісну аграрну продукцію.
Німецький експерт Хайнц Штрубенхофф називає це правильним кроком.
«Діоксиновий скандал був дуже привабливим для журналістів у Німеччині, - каже він. - У Німеччині вважать, що українці часто щось фальшують. Але досі не доведено, що в кукурудзі з України справді був діоксин. Він був у курячих яйцях, це доведено. Цей скандал швидко забули, але залишилось неприємне враження. Тому думаю, що Україна правильно вимагає від уряду Німеччини пояснень».
Слідів неприємного враження, про яке говорить Штрубенхофф, не треба довго шукати. У липневому номері журналу Schrott und Korn, який безкоштовно розповсюджується у продовольчих магазинах Німеччини, написано так: «Забруднена діоксином кукурудза з України… потрапила… до німецьких фермерів». Про те, що це не доведено, - ні слова.
ЄС обмежує імпорт з України
У тому, що Україна здатна якщо не нагодувати Європу та світ, то суттєво збільшити свою частку, Ханйц Штрубенхофф не сумнівається. За словами експерта, Україна вже зараз є світовим лідер за експортом соняшникової олії та ячменю. Вона також входить у п’ятірку провідних експортерів кукурудзи та пшениці й посідає провідні позиції за ріпаком. Одна з проблем України полягає в тому, що їй важко пробитися на світові ринки, де вже існує сильне аграрне лобі. В першу чергу це стосується її сусіда – Європейського Союзу, каже Хайнц Штрубенхофф.
«У ході переговорів з Україною про зону вільної торгівлі я бачу, що ЄС використовує всю свою міць. Аграрне лобі 27 країн прагне, щоб продукція з інших частин світу не потрапляла до Євросоюзу».
Зокрема, каже Штрубенхофф, ЄС у ході переговорів зменшує квоти на імпорт аграрної продукції з України. Зокрема він назвав квоти на зернові, цукор і томатну пасту. Європа виграє від того, що Україна відкрила свої кордони, каже Штрубенхофф. Україна купує німецьку техніку, французькі сири, а тому теж має отримати шанс вийти на ринок ЄС. Інакше він вважає, що позиція Брюсселя по відношенню до Києва «несправедлива».
Автор: Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський