Чому в Німеччині заговорили про швидкий розвал уряду Меркель
3 грудня 2019 р.
Уряд Анґели Меркель (Angela Merkel) доживає останні дні? Це питання зараз - головна внутрішньополітична тема в Німеччині. DW зібрала головні факти, які потрібно знати для розуміння ситуації, котра швидко змінюється.
Передісторія питання: ненависна урядова коаліція
Нинішній уряд ФРН, четвертий на чолі з канцлеркою Анґелою Меркель, був сформований в березні 2018 року. Його повноваження спливають восени 2021 року, коли мають відбутися чергові вибори до Бундестагу. Попередні були в вересні 2017 року. Більшість голосів отримав тоді консервативний блок Християнсько-демократичного і Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС), який спробував сформувати урядову коаліцію з партією "Союз-90/Зелені" і лібералами з Вільної демократичної партії (ВДП). Однак останні через деякий час вийшли з переговорів, зірвавши таким чином створення коаліції "Ямайка" (названої так за партійними кольорами, які складені разом нагадують кольори прапору острівної держави).
У цій ситуації єдиною можливістю сформувати дієздатний уряд залишався союз з Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН), оскільки співпрацю з правопопулістською партією "Альтернатива для Німеччини" (АдН) блок ХДС/ХСС категорично виключив. Соціал-демократи, які посіли друге місце на виборах, в 2013-2017 роках вже входили до попереднього уряду Меркель, але були незадоволені результатами його роботи й хотіли піти в опозицію, щоб тим самим покращити свій рейтинг.
Однак президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank Walter Steinmeier), який побоювався політичної дестабілізації країни в разі повторних виборів і чергової патової ситуації, переконав своїх колишніх однопартійців знову погодитися на створення "великої коаліції" (німецькою скорочено GroKo), як в Німеччині традиційно називають союз двох найбільших партій в країні.
На думку багатьох соціал-демократів, від такої коаліції найбільше виграють Меркель і блок ХДС/ХСС, до того ж вона сприяє посиленню опозиційних малих партій, в тому числі радикальних. З аналогічних причин нового варіанту GroKo не хотіли і багато консерваторів: вони, своєю чергою, переконані, що заради збереження такого уряду доводиться йти на занадто великі поступки соціалістичним вимогам СДПН.
Коаліційна угода: підбиття проміжних підсумків
Перед створенням "великої коаліції" і обранням Анґели Меркель канцлеркою на четвертий термін у березні 2018 року блок ХДС/ХСС і СДПН після інтенсивних переговорів підписали коаліційну угоду - фактично чотирирічну програму спільного уряду.
У цьому документі, зокрема, міститься пункт про те, що після перших двох років роботи (наприкінці 2019 року) слід підбити її проміжні підсумки й вирішити, чи слід змінити угоду або доповнити її новими пунктами. На думку багатьох противників GroKo серед соціал-демократів, слід скористатися цією домовленістю, щоб вийти з коаліції з консерваторами. Водночас Анґела Меркель вважає її вдалою і нещодавно повідомила, що після 19 місяців дві третини з 300 пунктів програми вже виконані або перебувають на стадії виконання.
Нові лідери СДПН висувають нові вимоги
Влітку цього року подала у відставку голова СДПН Андреа Налес (Andrea Nahles), після чого впродовж всієї осені в партії тривала кампанія з виборів її нового керівництва. Було вирішено, що надалі її очолюватиме дует - чоловік і жінка. Після цього відразу дев'ять пар політиків виступили по всій країні перед однопартійцями з викладом своїх програм. Потім члени партії визначили дві пари, які потрапили до другого туру голосування.
Увечері суботи, 30 листопада, СДПН після підрахунку голосів оголосила, що перемогу здобули ексміністр фінансів федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Норберт Вальтер-Борйанс (Norbert Walter-Borjans) і депутатка Бундестагу від землі Баден-Вюртемберг Саскія Ескен (Saskia Esken). Цього мало хто очікував: явним фаворитом вважалася пара за участю віцеканцлера і міністра фінансів ФРН Олафа Шольца (Olaf Scholz).
Однак виявилося, що більшість пересічних соціал-демократів віддала перевагу маловідомій у країні парі політиків, які дотримуються більш лівих, ніж Шольц, політичних поглядів і вельми критично відносяться до участі СДПН у "великої коаліції". Відразу після перемоги, яку формально ще повинен затвердити з'їзд партії, що починається в п'ятницю 6 грудня, Вальтер-Борьянс і Ескен недвозначно заявили, що ставлять подальше перебування партії в уряді в залежність від включення в коаліційну угоду додатково цілого ряду пунктів зі своєї програми. Але для консерваторів багато з них неприйнятні, і вони проти змін в коаліційному договорі.
"Ямайка", уряд меншості або дострокові вибори?
Ось у Німеччині й заговорили про майбутній, можливо, вже найближчими днями розпад уряду. Щоправда, тут багато що залежатиме від рішень майбутнього з'їзду СДПН, який відбудеться найближчими днями та на якому високопоставлені соціал-демократи, що входять до уряду ФРН або очолюють деякі федеральні землі, будуть протистояти різкому зсуву своєї партії "ліворуч".
Однак якщо нові співголови СДПН виявляться на з'їзді більш переконливими, а блок ХДС/ХСС відкине їхні пропозиції або вимоги, то справа дуже швидко може дійти до розвалу "великої коаліції". В такому разі чисто теоретично можливі такі варіанти: Анґела Меркель йде у відставку, а хтось від блоку ХДС/ХСС як кандидат у канцлери намагається по-новому створити коаліцію з лібералами і Зеленими. Або Меркель залишається на чолі уряду меншості. Або вона залишається в.о. канцерки на кілька місяців до проведення дострокових виборів.
Ідею створення нової "Ямайки" навряд чи підтримають Зелені, оскільки в разі дострокових виборів вони можуть істотно зміцнити свої позиції і навіть вперше спробувати поборотися за посаду канцлера. Варіант уряду меншості малоймовірний, оскільки в Німеччині немає традицій такої нестабільної форми правління, та й Меркель вона явно не до душі.
Дострокові вибори вигідні Зеленим і АдН, для інших партій вони пов'язані з чималими ризиками. У тому числі і для самих соціал-демократів, тому що це виглядатиме так: вони пішли з уряду, який нормально функціонував, а також помітно "полівішали". Це може відштовхнути частину колишніх виборців і одночасно залучити менше нових голосів, ніж на те розраховують обрані тепер керівники СДПН.