Німецька оцінка виборів

Deutsche Welle: Пане Поленц, як Ви попередньо оцінюєте парламентські вибори в Україні?

Рупрехт Поленц: Це було, звісно ж, очікуваним, що президент та його Партія регіонів, а також ті сили, що за нею стоять, подбають про те, щоб їхня більшість не похитнулася. Не в останню чергу завдяки великій кількості міжнародних спостерігачів вдалося досягти, щоб спроби маніпуляцій не були ще більш масштабними, але й тих, які мали місце, достатньо. Це почалося ще з визначення кордонів виборчих округів […]. Інший факт, що став відомий заздалегідь, - місця у комісіях, які мали дбати про відповідність голосування, "розігрували", і опозиції, так би мовити, "не пощастило", бо до їхнього складу увійшли представники дрібних угруповань, які не мали жодних шансів увійти до парламенту. А ще було значне зростання кількості "лікарняних" безпосередньо перед днем виборів. І так далі.

Чи були для Вас певні несподіванки на цих виборах?

Я вважаю визначним досягненням те, що партія Юлії Тимошенко попри все згадане досягла такого доброго результату. Якщо врахувати, що цю партію характеризували як таку, що створена під Тимошенко, а ще те, що очільниця цієї партії сидить у в’язниці і не могла провадити виборчу боротьбу, то цей результат вартий подиву. Гадаю, можна навіть сказати, що якби вибори були повністю вільними і справедливими, то Януковичу і його Партії регіонів було б дуже сутужно.

Німецькі оглядачі та політики ще до виборів із занепокоєнням відзначали ймовірність проходження до українського парламенту ВО "Свобода". Нині ймовірність перетворилася на дійсність. Як би Ви цей факт прокоментували?

Це ознака великого незадоволення населення, яке, вочевидь, дедалі більше втрачає довіру до політичної системи. Адже після Помаранчевої революції в країні спостерігалася готовність до змін, яка, однак, розвіялася, зокрема через те, що революційні сили так гірко розсварилися між собою. У країні спостерігається стагнація, жодного поступу, і є побоювання, що так триватиме ще довго. Тож, створюється атмосфера, сприятлива для екстремістських партій, які хочуть все прибрати, які, як "Свобода", шукають зцілення в перебільшеному і реакційному націоналізмі. Це, без сумніву, не та партія, з якою Україна може стартувати.

З особливим захватом та інтересом у Німеччині натомість стежили за перебігом виборчої кампанії улюбленця німців Віталія Кличка. Чи пов'язуєте Ви певні сподівання з фігурою цього політика?

Якщо йому вдасться разом з його партією впевнено реалізувати те, за що він виступає, зокрема, за правову державу, боротьбу з корупцією, за демократизацію країни, а також відкритість та шлях до Європи, тоді він заслуговує на якнайбільшу підтримку. Я особисто двічі зустрічався і спілкувався з ним. Принаймні те враження, яке він справляє як особистість, змушує мене йому в цілому довіряти. Питання лише в тому (і мені важко це оцінити), яке співвідношення сил у його партії, хто ще підтримує цю політичну силу, і чи всі члени УДАРу налаштовані на такий курс. Я дуже бажаю цього Україні!