Як у Бундестазі обговорювали асоціацію України з ЄС

У четвер, 26 березня, німецький Бундестаг переважною більшістю голосів прийняв закони про ратифікацію підписаних раніше угод про асоціацію ЄС з трьома з шести країн програми "Східного партнерства" - Україною, Грузією і Молдовою.

Запропоновані урядом законопроекти підтримали не лише представники партій, що формують правлячу коаліцію, тобто, соціал-демократи (СДПН) і консерватори з Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС), але і фракція опозиційної партії "Союз 90/Зелені". Одностайно проти виступили лише посткомуністи з Лівої партії.

Голосуванню передували дебати, в ході яких німецькі парламентарі по-різному мотивували свої позиції.

Новий ступінь співробітництва

Першим з представників уряду виступав міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр. Підвищену увагу до угод про асоціацію він пояснив їх зв'язком із "драматичною політичною кризою, яка ось вже більше року затьмарює не лише Україну, а й світопорядок у всій Європі".

При цьому Штайнмаєр переконаний, що причиною загострення конфлікту стала не інтенсифікація партнерства цих країн з Європою, "а анексія Росією Криму, що суперечить міжнародному праву, і дестабілізація Сходу України". У цьому зв'язку міністр процитував підписаний ще в 1975 році, в тому числі і Москвою, Гельсінський заключний акт, що гарантує всім народам право на самовизначення, вільний вибір свого внутрішньо- і зовнішньополітичного статусу без втручання ззовні.

Для Грузії, Молдови та України угоди про асоціацію піднімають їхні відносини з Європейським Союзом на цілковито новий щабель, новий рівень політичного та економічного співробітництва. Але політика ЄС орієнтована на добросусідство, не спрямована проти кого б то не було, підкреслив Штайнмаєр, маючи на увазі побоювання Росії.

Чого боїться Кремль?

Про негативну реакцію Москви на зближення України, Грузії та Молдови з ЄС говорили й інші парламентарі. Франц Йозеф Юнґ з фракції ХДС/ХСС, наприклад, заявив, що Кремль "робить все можливе, щоб утруднити такий процес".

На думку Мануеля Сарацина з фракції "Зелених", ситуація вибору між Росією і ЄС, в якій опинилася Україна, була сконструйована Кремлем. Насправді ж, вказує він, "асоціація з ЄС жодним чином не заважає вільній торгівлі України, Молдови і Грузії з Росією". А ось чому заважає, заявив Сарацин, то це путінській концепції Євразійського економічного союзу.

Манфред Ґрунд з фракції консерваторів нагадав, що до 2012 року Путін був не проти навіть повного членства України в ЄС і неодноразово заявляв, що не буде цьому протидіяти, говорив, що це було б вигідно і самій Росії.

"Після переобрання президентом у 2012 році, - заявив Ґрунд, - Володимир Путін радикально змінив свій підхід". Причину німецький парламентар вбачає у тому, що "Путін боїться не НАТО чи Європейського Союзу, а польської моделі, що пошириться на Україну, моделі демократії та добробуту".

Такої точки зору дотримується і експерт "зелених" щодо країн Східної Європи Марілуізе Бек. "Імперія, що вважає себе обділеною, - сказала вона, - робить усе, щоб не тільки ускладнити, але і зірвати рух (України - Ред.) до свободи, оскільки найбільше боїться її успіху, успіх реформ - це найбільша загроза для Путіна".

Аргументи німецьких лівих

Виступи Манфреда Грунда і Марілуізе Бек частково відповідали на аргументацію депутатів від Лівої партії. Андрей Гунко, наприклад, вважає, що реакція Кремля - ​​це відповідь на розширення НАТО і Європейського Союзу на схід, а угоди про асоціацію є елементом такого розширення.

Ці угоди, заявив Гунко, мають два виміри - політико-економічний і військово-політичний, який передбачає, за його словами, "поглиблену інтеграцію цих країн в європейську систему безпеки, що викликає занепокоєння в Росії".

Безпека ж в Європі може бути гарантована тільки разом з Росією, а не проти неї, підкреслив його колега по фракції Лівої партії Вольфґанґ Ґерке. З такою тезою в Бундестазі, та й в уряді Німеччини, погоджуються всі. Ґерке, однак, вважає, що політика, яку проодить Євросоюз, суперечить цьому принципу. "Угоди про асоціацію поглиблюють розкол в Європі, - заявив він, - а тому ми не проголосуємо за їхню ратифікацію".

Не подобається німецьким посткомуністам і закладена в цих угодах неоліберальна, за їхньою оцінкою, економічна концепція. Приписані Україні реформи, нарікав Гунко, вже призвели до різкого підвищення цін на газ, електроенергію та водопостачання.

Бундестаг і Коломойський

Знають про важку економічну ситуацію в Україні і депутати інших партій. "Економічне падіння в 15 відсотків у 2014 році, 1,2 мільйона втрачених робочих місць, - перераховував соціал-демократ Франц Теннес, - від 2 до 3 мільйонів безробітних, 50 євро - середня пенсія, 130-160 євро - середня зарплата, 8 мільйонів тих, хто працює, на 12 мільйонів пенсіонерів". Але ані він, ані інші депутати правлячих партій, ані представники "зелених" альтернативи реформам не бачать.

Головними серед них вони називають ефективну боротьбу з корупцією, реформу судочинства та адміністративного апарату, зміну Конституції з метою децентралізації влади, обмеження влади олігархів, які, за оцінкою, наприклад, Франца Йозефа Юнґа, "мають в Україні ще надто багато впливу".

Відсторонення Ігоря Коломойського з посади губернатора Дніпропетровської області Юнґ назвав "сигналом у правильному напрямку". "Олігархам, на нашу думку, не місце ні в політиці, ні в економіці", - підтримав колегу по фракції Манфред Грунд.