Як Франція нехтує здоров’ям співробітників на АЕС – приклад, яких багато

Палюель – невеличке село на узбережжі Ла-Маншу між містами Ле-Хавр та Дьєпп на заході Франції. З охолоджувальних башт атомної електростанції в небо піднімається біла пара. Оператор АЕС, компанія „Electrecite de France“ на плакатах розхвалює чистоту атомної енергії. Про тих, хто виконує небезпечну для здоров’я роботу, на плакатах не написано. Один з них – Філіп Білар. Його завданням було чистити труби охолодження, що були особливо сильно забруднені радіацією.

«Для цієї роботи використовують не машини, а людей, бо це – дешевше, - каже Білар. – Я все життя пропрацював у захисному костюмі. На всій території АЕС немає більш зараженого місця, ніж те, де я працював».

Що робити, коли нема роботи?

Філіп Білар виглядає як типовий фанат музики в стилі «хеві-метал» - джинси, шкіряна куртка, довге волосся з сивиною. Йому 45 років. Він народився тут на півночі Франції в Нормандії, в 19 років пішов працювати на АЕС «Палюель». Понад 20 років чистив високорадіоактивні труби. Що його змусило це робити, адже це не обійшлося без наслідків для здоров’я? «Все дуже просто, - каже Білар. – У багатьох регіонах Франції атомні станції – єдині підприємства, що пропонують роботу. Звичайно, умови праці нелегкі. Але коли більше нічого не знайдеш, робиш це».

Білар робив брудну роботу не один десяток років. Він пам’ятає, як сім років тому шторм у Ла-Манші набив масу водоростей у фільтри АЕС, на якій перестали працювати насоси для охолодження реакторів. Він також пам’ятає велику пожежу на станції. «Горів трансформатор, у повітря виділялися речовини, що сприяють виникненню онкозахворювань, - розповідає Філіп Білар. – Приїхали пожежні. У диму були радіоактивні елементи. У пожежних були захисні костюми, у заробітчан – ні».

Хочеш знати дозу? До побачення!

Ідеться про так званих itinerants, «заробітчан», як їх називають у Франції. близько 30 тисяч каменярів, слюсарів чи сантехніків подорожують по Франції і пропонують свої послуги в зоні радіоактивного забруднення на 58 реакторах. Вони багато працюють, не мають постійних контрактів та заробляють мало грошей. Після 20 років праці Філіп Білар отримував 1400 євро брутто, тобто без урахування податків та соціальних виплат.

«Оскільки я займався обеззараженням обладнання, я постійно мав при собі дозиметр. Але яку дозу нейтронного випромінювання отримав я сам, ніколи не було встановлено, - каже чоловік. – Коли я попросив компанію Electrecite de France провести таке замірювання, мене звільнили з роботи».

Сумні хитрощі заробітчан

Страх втрати роботу змусив цих «кочевників атомної ери» бути обережними. Коли робітники чують, що когось звільнили, вони вдаються до хитрощів, каже Білар. «Доза опромінення вирішує, чи буде подовжено контракт, - розповідає він. – За мого часу було дозволено 50 мілізівертів на рік, тепер максимальна доза – 20. У зівертах визначається, як радіація впливає на людський організм. Якщо хтось мав 45 мілізівертів, то він міг отримати ще максимум п’ять. Тому він не брав із собою до радіоактивного приміщення прилад для вимірювання, а ховав його десь ззовні».

На думку колишнього працівника, відповідальні особи це знали, але свідомо дивилися крізь пальці. Він думає, що така ж ситуація і зараз. Інакше система не працюватиме. «Інколи отримуєш за дві-три хвилини чверть річної дози. Ми всі отримали дози, вищі за норму», - каже Білар.

Рак можливий щохвилини

Він розповідає, що багато з його колег захворіли на рак. Він обурений тим, що у Франції про це мало повідомляють на телебаченні чи пишуть у газетах. Більше того. Недавно інформаційне агентство «Франс-прес», що фінансово залежить від держави, оприлюднило дослідження, згідно з яким, робітники атомних станцій нібито живуть довше, ніж пересічні французи. Філіп Білар вважає це «чистої води цинізмом». «Я за свої роки отримав дозу в 250 мілізівертів. Чи я сьогодні здоровий? І так, і ні. Очевидно, певні наслідки є на генетичному рівні, зараз це перевіряється. Але наді мною завжди висить дамоклів меч – рак може початися будь-якої хвилини».

І все ж таки, Білар не жалкує, що працював на АЕС. Захищати населення від радіоактивного випромінення, це ж справа честі, усміхається він.

Автор: Крістоф Вес / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський