Пам'ять про Голокост і геноцид ромів в українській глибинці

Селище Іванопіль Житомирської області колись було заможним. Тут працював Іванопільський цукровий завод, проживало до 10 тисяч людей. Нині через погані дороги сюди складно дістатись. Кількість населення скоротилася утричі. А разом стирається й історична пам'ять, адже раніше тут проживали великі єврейська та ромська громади. Обидві були майже повністю знищенні у часи війни. У ході німецької окупації в селі було замордовано понад 800 єврейських жінок та дітей та розстріляно до сотні ромів. 

Забуті жертви

Таких сіл, як Іванопіль, в країні багато. За даними Українського центру вивчення Голокосту, в Україні  ідентифіковано близько двох тисяч місць масових розстрілів євреїв та ромів. І більшість з них знеособлені та забуті. "Офіційна радянська історіографія відмовлялася визнавати їх, як окрему групу жертв. На скромних пам’ятних обелісках дозволялося лише писати, що це "мирні радянські громадяни". Тому рідні навіть не могли вшанувати пам'ять загиблих", - каже директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський. За його словами, якщо у великих містах пам’ятні знаки жертвам Голокосту та геноциду ромів подекуди вже встановлені, то у віддалених селах української глибинки такі місця масових вбивств розорані під посадку сільгоспкультур, або їх взагалі складно знайти у ярах та лісах.

Саме тому уряд Німеччини 2010 року ініціював проект "Захистимо пам'ять". Його впроваджує Український центр вивчення Голокосту за підтримки міністерства іноземних справ ФРН та Фонду "Меморіал убитим євреям Європи".

Актуальний проект

Під час першого етапу проекту були встановлені пам’ятні знаки розстріляним євреям та ромам у селах Волинської, Львівської та Рівненській областей. Нині ж почалася друга  частина проекту - у Житомирській області перший пам'ятний знак жертвам геноциду ромів відкрили саме у селі Іванопіль. На церемонію вшанування пам’яті прийшло багато селян, священики, учні місцевої гімназії, очевидці. Дехто з них зі свічками в руках, дехто з квітами. "Я був малим. 9 років. Гралися з друзями на вулиці і побачили, як за цукровий завод ведуть циган. Це були жінки з дітьми та кілька старших чоловіків. Ми заховалися в заростях акації і побачили, як їх всіх безжально розстріляли на берегу озера", - ділиться своїми дитячими спогадами Деонізій Совінський та показує місце, де пізніше рештки загиблих перепоховали у братській могилі біля сільського пам’ятника загиблим радянським воїнам.

Неподалік цього місця нині вже стоїть інформаційна стела з інформацією про загиблих. "Ця стела наче промовляє від імені ромів та євреїв, яких тут вбили. Це наче їхній заповіт, щоб наступні покоління захистили правову державу, оскільки тільки в демократичної країні може бути майбутнє і таке не повторилося знову", - сказав на відкритті пам'ятного знаку голова Центральної Ради німецьких сінті та ромів Романі Розе.

Він зауважив, що у Європі, зокрема у Німеччині та й в Україні, нині набирають популярності праворадикальні рухи, які знову виголошують антисемітські гасла та дискримінують людей за етнічним походженням. Тому, на переконання Розе, проект "Захистимо пам’ять" в Україні є надзвичайно актуальним.

З цим погоджуються і місцеві жителі. "До нас почали повертатися роми. Нещодавно біля мене купила хату ромська сім'я. Хороші люди. Тепер ми сусіди. У них не було світла, то свічки їм позичала", - каже місцева жителька Іванополя Катерина Дранківська. Вона вважає,  що діти в їхній школі мають більше вивчати історію краю. "Треба жити мирно, аби страшної трагедії, як у війну, не повторювалося. Нас українців, всюди у світі приймають, то й ми маємо всіх приймати до себе", - впевнена жінка.

Запит громади

У проекті "Захистимо пам’ять" акцент роблять саме на освітній складовій - адже всю інформацію про історію села та дослідження про жертв Голокосту та геноциду ромів під час Другої світової війни роблять місцеві школярі з вчителями історії. Український центр вивчення Голокосту допомагає школам фінансово реалізувати встановлення пам’ятних знаків та облаштувати місця пам’яті. "Проект живе, бо ініціатива йде зсередини: пошуки і дослідження у школах тривають й далі, місцевій владі доводиться підтримувати місця пам’яті у належному стані, адже на це є запит громади", - зазначає Анатолій Подольський. 

Асоціація ромських жінок "Чиріклі" домагається, аби віднайдені в селах історичні свідчення про геноцид ромів за часів німецької окупації були включені у шкільні підручники з історії України. "Історичних документів про розстріли ромів під час Другої світової війни обмаль. Доводиться збирати по крихтам, тому цей проект, коли в селах знаходять очевидців, записують їхні свідчення, допомагає відновити історичну правду та вшанувати пам'ять загиблих",  каже історик Михайло Тяглий.

Під час другого етапу проекту "Захистимо пам’ять" окрім Іванополя, меморіали вбитим ромам були відкриті у селах Калинівка та Дівошин, а у селах Колодянка та Любар облаштовані інформаційні стели у місцях масового вбивства євреїв. Подібні місця пам’яті  з’являться восени ще у вісьмох селах Житомирської та Вінницької області.