Європейська преса про мінські домовленості

Паризька Liberation вважає, що переможцем після перемовин у Мінську вийшов президент Росії Володимир Путін:

"Певно, рідко коли настільки мало хотілося радіти укладенню перемир’я. Звісно, після більш ніж десяти місяців конфлікту мінський документ має принести припинення вогню та розширену буферну зону вздовж лінії фронту. Але він дає також і багато простору для маневрів росіянам, тож вони виходять великими переможцями з мінської боротьби. Володимир Путін був при цьому єдиним, хто справді радів досягнутим результатам, які практично закріпляють за сепаратистами завойовані ними за останні місяці території. А слово "Крим" ніде в тексті не згадується. Отже, співвідношення сил і надалі демонструє перевагу на боці Путіна".

Норвезька Aftenposten з Осло пише:

"Полегшення було основною реакцією, коли домовленості про режим припинення вогню на сході України в четвер було все ж досягнуто. Після понад 16 годин перемовин сторони принаймні запобігли тому, аби Мінськ увійшов в історію як символ провалу. Поки Росія йде на перемовини, ще є надія на дипломатію. Але вирішальним питанням залишається, чи справді Путін хоче рішення шляхом перемовин, чи він віддає перевагу тому, аби зробити зі східної України підтримувану Росією міні-державу на кшталт Придністров’я, Абхазії чи Південної Осетії? Його недостатньо серйозне ставлення до режиму припинення вогню схиляє до висновку, що Путін віддає перевагу останньому варіанту та готовий продовжувати конфлікт".

Видання Diena з Риги коментує досягнуті в Мінську домовленості так:

"Обережна надія на мир в Україні. Узгоджене в Мінську рішення розпочати режим припинення вогню тільки опівночі в неділю, 15 лютого, дає підстави для турбот через те, що сторони конфлікту можуть посилити бойові дії найближчими днями, а військовий конфлікт, який триває вже десять місяців, і цього разу триватиме й надалі".

Австрійська Der Standard з Відня пише:

"За великим рахунком "Мінськ-2" - після проваленої першої угоди, що була укладена у вересні, - однозначна перемога за очками на користь Володимира Путіна. Якщо режиму припинення вогню, починаючи з неділі, буде дотримано, а супротивні сторони справді відведуть важку артилерію, це означатиме де факто визнання контролю сепаратистів над територіями, які вони захопили в результаті нещодавньої атаки. В підсумку все може закінчитися ситуацією, схожою та ту, яку можна спостерігати в непідконтрольних регіонах Грузії та Молдови.

Та чи спарвді на Путіна чекають такі райдужні часи? Російська економіка перебуває у стані рецесії, яка, згідно зі всіма прогнозами, буде лише поглиблюватися. Її причини лише незначною мірою полягають у запроваджених економічних санкціях. Падіння цін на нафту та газ оголило базисну слабкість економіки, що спирається на доходи від експорту сировини. На довгий час Путін не зможе виправдовувати (слабкість російської економіки - Ред.) діями санкцій".

Німецька Die Welt з Берліна дивиться на мінські угоди більш оптимістично:

"У що б не вилилися в підсумку домовленості в Мінську, вони увійдуть в історію. Ще ніколи, починаючи від часів завершення Другої світової війни, європейці не намагалися розв’язати кризу такого масштабу без допомоги американців. Без американських дипломатів на своєму боці вони боролися з Росією за часткове відведення її солдатів. Федеральна канцлерка Анґела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд зробили чимало! Щоправда, похвала не скасовує скепсису. Чи буде виконано режим припинення вогню чи після Мінська-1 та Мінська-2 будуть ще 3 та 4? Що відбудеться в дні перед набранням чинності положення про припинення боїв? Надія, може, й не зникла, але особливо в цьому конфлікті варто зазначити, що надія - сила волі слабких".

Газета Süddeutsche Zeitung з Мюнхена натомість застерігає від надмірного оптимізму:

"Зустріч у Мінську сама по собі не забезпечує миру, навіть оманливого. Найбільше, що дає Мінськ, це можливість миру. Найсильніший сигнал полягає в підпису, який поставив російський президент. Таким чином він доклався до цього плану, який сповнений добрих намірів та водночас підступних пасток. Путіну доведеться знову й знову нагадувати про його роль гаранта (домовленостей в Мінську - Ред.). Та ці гарантії дали також ОБСЄ і, відповідно, Німеччина та Франція. Їхню буферну та контрольну функції не можна недооцінювати. Україні та Заходу не залишається нічого, окрім як вірити в силу слів домовленості. Їм варто твердо їх дотримуватися. Адже гра навколо того, що було причиною та хто винен, тепер починається по новому колу".

Італійське видання Corriere della Sera з Мілана наголошує на ролі Берліна та Парижа в мінській угоді:

"У Мінську було досягнуто домовленостей, які було б неправильно переоцінювати. Надія на мир має пройти ще через багато перепон, що робить обов’язковою обережність на межі зі скепсисом. Меркель і Олланд - відважні представники Євросоюзу, який залишається розколотим навіть тоді, коли війна відбувається у нього на порозі. Вони відвернули провал, який багато хто вважав не просто можливим, але й навіть імовірним. Завдяки канцлерці та французькому президентові Європа залишає Мінськ впливовішою та незалежнішою".

Нідерландська de Volkskrant вважає, що Захід має зараз зберігати тиск на Москву:

"Український президент Порошенко особливо не мав вибору. У військовому плані Київ притиснутий спиною до стіни. Завдяки Москві повстанці мають більше важкої зброї, аніж українська армія. Але найбільша різниця полягає в тому, що Росія готова боротися за Донецьк та Луганськ, тоді як Захід хоче будь якою ціною уникнути прямого конфлікту з Росією. Без сумніву, президент Путін сподівається, що домовленості стануть підвалинами на шляху до скасування економічних санкцій проти його країни. Але такий крок означав би, що злочинцю, який залишає дім зі здобиччю, ще й віддячують. Країни Європи мають без жодних винятків зберігати чинність санкцій проти Росії. Водночас Росії варто було б пригрозити ще серйознішими санкціями в тому випадку, якщо її посібники в Донецьку та Луганську не дотримуватимуться перемир’я".