Чого чекати від іноземців в уряді України?

Уперше в історії незалежної України до роботи в уряді на міністерських посадах залучено представників іноземних держав. Аби не змінювати закон, який дозволяє роботу в урядових структурах виключно громадянам України, президент Петро Порошенко своїм указом надав новим міністрам Наталії Яресько, Олександру Квіташвілі та Айварасу Абромавичусу українське громадянство.

Екс-міністр економіки України Павло Шеремета, який сам довгий час навчався й працював у Сполучених Штатах, зазначив днями в українських ЗМІ, що ефективність роботи "міжнародних реформаторів" у Києві можна буде побачити тоді, коли буде зрозуміло, "чи справді вони є командою".

Командна робота

Про те, що успішні реформи - це завжди результат роботи команди, в розмові з DW говорить і очільник грузинської неурядової організації "Вільна зона" Ґела Васадзе. "Як справедливо казав (екс-міністр Грузії з координації економічних реформ - Ред.) Каха Бендукідзе, для успіху реформ потрібні всього три людини: перша ці реформи здійснює, друга людина карає людей за невиконання нових правил, а третій - цей той, хто "покриває" їх політично", - каже він. Тож, за словами Васадзе, якщо реформаторам у Києві не забезпечать політичного "прикриття", будь-які реформи будуть приречені.

Експерт нагадує про грузинський досвід залучення до роботи людей з багаторічним життєвим та професійним досвідом за кордоном. Щоправда, за походженням ті, хто очолював міністерства в Тбілісі, все ж були грузинами, хоч і приїхали хто з Франції, а хто, як вже згаданий реформатор Бендукідзе, з Росії. Однозначно оцінити успіх роботи "закордонних" фахівців в грузинському уряді Васадзе не наважується. "Хтось зміг себе добре проявити, хтось не дуже - це зрозуміло. Але найголовніше - це те, що необхідний свіжий погляд, необхідний злам системи", - каже він. І додає, що "там, де систему потрібно ламати, там нова людина це зробить краще, аніж стара, кооптована в ті системи, які існували в українській політиці".

Грузинський та литовський досвід

Руйнацію системи, "в центрі якої стоять інтереси певних груп впливу, а не інтереси, корисні для всієї країни", називає головною перевагою залучення до роботи в уряді іноземців і німецький експерт Штеффен Галлінґ із берлінського Фонду науки й політики (SWP). Потенційною перевагою урядовців-іноземців саме з пострадянських країн є їхній досвід проведення реформ у суспільствах, схожих на українське. "Грузія і Литва - це, приміром, країни, які в цілому мають досвід у цій галузі (проведення реформ - Ред.), й фахівці звідти зможуть таким чином здійснити певну експертну оцінку ситуації", - каже він.

Так, найуспішнішою з грузинських реформ часів першого президентва Михайла Саакашвілі була реформа МВС, нагадує в розмові з DW Васадзе. "І для того, щоб у цьому переконатися, достатньо було приїхати до Грузії в 2003 році, коли були пузаті "даїшники" зі смугастими паличками, і в тому ж 2005 році, коли їх буквально за дуже короткий час замінили молоді люди у формі патрульної поліції. Іноді навіть жителям Грузії здавалося при погляді на цих молодих людей, що ми вже в Європі", - каже він. Ека Згуладзе, яка втілювала реформи в органах внутрішніх справ Грузії на посаді заступниці міністра, тепер, ймовірно, намагатиметься повторити свої успіхи на посаді заступниці міністра Арсена Авакова в Києві.

Питання відповідальності

Водночас Штеффен Галлінґ при всіх потенційних перевагах не приховує так самого і свого скепсису стосовно українського урядово-політичного "ноу-хау". "Бажання чи прагнення залучити іноземні експертні знання до урядової роботи саме по собі похвальне. Але чи має це одразу відбуватися шляхом роздачі міністерських портфелів - це вже зовсім інше. Адже тут постає питання легітимації та відповідальності", - каже німецький експерт.

Хоч подібних прикладів, коли до роботи в уряді держави залучали іноземців, німецький експерт назвати не зміг, чимало критики лунало, за його словами, на адресу деяких колишніх представників закордонної діаспори, які працювали у владі балтійських країн. "Адже в тому разі, коли реформи не вдаються, серед населення часом дуже легко здійняти настрої невдоволення, мовляв, ці люди хоч і мають місцеве коріння, проте багато років прожили за кордоном і через це не могли повністю керуватися інтересами держави", - пояснює Галлінґ.

Українська специфіка

Іще один проблемний аспект, за словами німецького експерта, це "знання української ситуації у випадку іноземців, що починається вже з питання знання мови". Очільник Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень (GFSIS) Александр Ронделі каже, що специфіка української ситуації може стати викликом навіть для грузинських реформаторів в новому уряді в Києві. "Поламати стару корупційну систему в Грузії було, думаю, легше, тому що масштаб був інший. В Україні зробити це, звичайно, буде складніше. Україна більш різноманітна. Плюс з "совковістю" там в окремих районах ще важче боротися, ніж у нас. Тому я думаю, що буде дуже важко", - каже Ронделі.

Подібна критика на адресу міністрів-іноземців іще до затвердження Верховною Радою нового складу уряду лунала і з боку українських політиків. Екс-міністр економіки України Богдан Данилишин в українських ЗМІ висловив думку, що держава, запрошуючи до роботи в уряді іноземців, частково "відмовляється від політичних функцій управління". Окрім того, застерігає Данилишин, "більшість іноземних спеціалістів працюють в Україні лобістами іноземних компаній чи своїх країн".

Утім, усі опитані DW експерти одностайні в одному: об'єктивно оцінити роботу як усього нового українського уряду, так і іноземців у ньому можна буде лише тоді, коли він розпочне активно впроваджувати реформи в життя.